Реферат на тему:

Державотворчі процеси 1994-2001 рр.

ПЛАН

Вступ

1. Основні українські державотворчі процеси 90-х років ХХ ст.

2. Головні події 1994-2001 років в державотворенні

Висновки

Використана література

Вступ

Історія держави і права України, багатовікової боротьби її народу за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у виключно складних умовах. Доводилося постійно протидіяти прагненню агресивних сусідів запровадити на території України колоніальний режим, ліквідувати не тільки паро-стки української національної державності, але навіть таке держав-не утворення, як українська козацька республіка і держава Богдана Хмельницького.

Українська національна державність бере початок від могут-ньої середньовічної східнослов'янської держави — Київської Русі.

Ідея розбудови української національної державності розвива-лася одночасно із формуванням української народності. Вже Дани-ла Галицького сучасники не без підстав називали "українським королем".

У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіхан-нями кримського хана формувалася й міцніла козацька держава — Запорізька Січ. Вона й до сьогоднішніх днів зберігається у пам'яті народній як символ української державності, яскравий взірець ук-раїнської державної ідеї, зразок самореалізації народної волі.

Новий спалах боротьби та, на жаль, тільки тимчасові перемоги у відродженні української національної державності почався після Лютневої демократичної революції 1917 p. Важливою віхою на цьому шляху стало проголошення Української Народної Республіки у листопаді 1917 p. Але процес розбудови незалежної демократичної держави був припинений тоталітарним радянським режимом. Сім десятиріч Україна входила до складу колишнього Союзу РСР. її державність в цей період мала переважно формальний характер.Лише у 1991 p. Україна остаточно стала незалежною держа-вою. Перебудовуються державні структури, формується нове де-мократичне право, прийнято Конституцію суверенної України. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна європейсь-кого рівня, визнана майже 140 державами.

Останньою віхою державотворчих процесів називають період 1994-2001 рр.

1. Основні українські державотворчі процеси 90-х років ХХ ст.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну дія-льність по створенню своєї демократичної правової держави.

Незалежність України відкрила широкі можливості для ство-рення власного демократичного державного апарату, без втручання в цей процес сторонніх сил, з усуненням залишків командно-адміністративної системи управління.

До 1996 року розбудова державного апарату першу стадію практично пройшла. Її можна умовно визначити такими подіями: проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 p., підписан-ням 8 червня 1995 p. Президентом України Л.Кучмою і головою Верховної Ради України О.Морозом Конституційного договору, покликаного усунути кризовий стан влади в країні.

На першій стадії створення нового державного апарату України одним з важливих моментів стало прийняття Закону від 14 лютого 1992 р. про внесення змін і доповнень у Конституцію України. Було зроблено спробу більш чітко розмежувати повноваження між зако-нодавчою, виконавчою і судовою владою. Були також затверджені символи України як незалежної держави: Державний герб, Дер-жавний прапор і Державний гімн.

За Конституцією єдиним органом законодавчої влади в Укра-їні є Верховна Рада — представницький орган, депутати якого обираються населенням на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Верховна Рада право-мочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів державної виконавчої або судової влади. Ті ж них які не є такими, вирішуються виключно всеукраїнським рефе-рендумом. Порядок призначення, підготовки, проведення рефере-ндуму, порядок визначення його результатів передбачено Законом України від 3 липня 1991 р. "Про всеукраїнський і місцеві рефе-рендуми".

Склад Верховної Ради — 450 народних депутатів, правовий статус яких визначався Законом України "Про статус народного депутата України"*.

Порядок роботи Верховної Ради України визначався її регла-ментом, прийнятим українським парламентом 27 липня 1994 p. Верховна Рада працювала сесійно. Для організації її роботи утворю-валась Президія.

З метою здійснення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, віднесених до відання Верховий Ради, а також сприяння втіленню в життя законів та підзаконних актів, контролю за діяльністю державних органів і організацій Верховна Рада обирала з числа народних депутатів постійні комісії. їх організацію і діяльність регламентував Закон "Про постійні комісії Верховної Ради України".

Уособленням виконавчої влади стали Президент і Кабінет Міністрів. Президент — главою держави і виконавчої влади в республіці. Його повноваження визначили Конституція і закон "Про Президента України". Президент обирався на основі загаль-ного, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років.

Невід'ємною умовою побудови демократичної правової держа-ви, втілення в життя верховенства права є проведення судово-правової реформи, головне завдання якої — становлення сильної, незалежної при здійсненні своїх функцій судової влади. У квітні. 1992 p. Верховна Рада схвалила Концепцію судово-правової рефор-ми. Незабаром після її схвалення Верховна Рада прийняла закони "Про Конституційний Суд України", "Про статус суддів", "Про організацію судового самоврядування". Судове самовря-дування розглядається як одна з найважливіших гарантій забезпе-чення незалежності судів і суддів. Отже, в Україні було зроблено певні кроки в напрямі становлення судової влади.

Найважливою умовою досягнення мети судово-правової рефо-рми є й також удосконалення організації та діяльності попередньо-го слідства, прокуратури, адвокатури, чітке визначення компетенції Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ. Служби без-пеки та їх органів на місцях. Цьому завданню підпорядковано, зокрема, закони: від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру", від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру", від 25 березня 1992 р. "Про Службу безпеки України", від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність".

У процесі розбудови державного апарату створювалась правова база реформування місцевої влади. У березні 1992 p. був прийнятий Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування” Ним діяльність Рад обмежувалася здійснен-ням функцій місцевого та регіонального самоврядування, а вико-навчі функції передавалися представникам Президента України в