Не залишилось без змін й трудове законодавство. Тут чимало зроблено в галузі захисту трудових прав працівників. Так, були прийняті закони від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці", від 16 грудня 1993 р. "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку". 23 червня 1993 p. Кабінет Міністрів України затвердив Правила відшкодуван-ня власником підприємства, установи, організації або уповноваже-ним ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків. Законом від 19 грудня 1993 р. до Кодексу законів про працю України були внесені зміни і доповнення, які стосувалися охорони праці. Одержав подальший розвиток інститут контракту. У березні 1993 p. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про поря-док укладення контрактів керівником підприємства, що є у загаль-нодержавній власності, при наймі на роботу, а 19 березня 1994 p.— Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (най-манні) на роботу працівника.

Певні зрушення сталися і в аграрному законодавстві України. Зокрема були прийняті закони від 14 лютого 1992 р. "Про колекти-вне сільськогосподарське підприємство" і від 20 грудня 1992 p. "Про селянське (фермерське) господарство".

Дещо було зроблено й в законодавстві про соціальне забезпечен-ня. Були прийняті закони України, які визначали статус ветеранів війни, громадян, які постраждали в результаті чорнобильської ка-тастрофи, Закон від 21 листопада 1992 р. "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та ін.

Вносилися зміни і в кримінальне законодавство, причому до-сить радикальні. У січні 1992 p. Президія Верховної Ради України прийняла Указ про кримінальну відповідальність за підроблення купонів — української валюти перехідного періоду. В березні цього ж року з КК України були вилучені такі види покарання, як заслання і вислання. 17 червня 1992 p. був прийнятий Закон "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-проце-суального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення і Митного кодексу України", де було викладено нову редакцію першої глави Особливої частини КК, в якій визначалися склади державних злочинів. Істотним нововве-денням було різке скорочення випадків можливого застосування виключної міри покарання — смертної кари шляхом розстрілу. У період, що розглядається, декриміналізувалося багато складів злочинів. В той же час підвищувалась відповідальність за дії, спря-мовані проти конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності, економіки та екологічної безпеки України.

Істотні зміни і доповнення були внесені до кримінально-проце-суального законодавства. Змінені строки попереднього слідства і тримання осіб під вартою. Був прийнятий Закон "Про оперативно-розшукову діяльність", який посилював гарантії громадян. Законом України від 15 грудня 1992 р. "Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України" КПК України був доповнений рядом статей, які також посилювали гарантії громадян при звернен-ні їх до суду, Зокрема, заарештований, його захисник тепер мали право звертатися до суду з оскарженням санкції прокурора на арешт. 23 грудня 1993 p. був прийнятий Закон про внесення змін і доповнень до окремих статей КПК України, які розширювали права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист.

Розробка законодавчих актів та внесення до них змін іноді здійснювались на недостатньому науковому і юридично-технічному рівні, з багатьма неузгодженостями. Мали місце численні факти дублювання та суперечностей між окремими правовими нормами тощо. Оскільки кількість законодавчих актів, прийнятих останнім часом, невпинно зростала, зазначені недоліки не лише створювали небезпеку руйнування існуючої законодавчої бази, а й значно уск-ладнювали формування нової законодавчої системи, яка б грунту-валася на реформованих економічних, соціальних та політико-пра-вових відносинах. Нерідко приймалися правові акти, які викли-кають здивування, наприклад, ситуація з пенсійним законодав-ством, де повністю знівельовано значення стажу і якості роботи, її шкідливості.

У багатьох галузях права продовжують діяти законодавчі акти і правові інститути, далекі від світових стандартів. Наприклад, в незалежній Україні продовжує діяти КК (з наступними змінами й доповненнями), який відбиває погляди, що охорона держави, влас-ності останньої та інтересів її установ є найважливішим призначен-ням кримінального права. Можна навести й такий приклад. В українському цивільному судочинстві існує здебільшого "слідчий" тип цивільного процесу, який характеризується тим, що сам суд за власною ініціативою може збирати докази і готувати весь процесу-альний матеріал до судового розгляду. Часто це робиться незалежно від бажання сторін, під приводом захисту Їх прав. Наближення цивільного судочинства до загального типу цивільного процесу на-дасть більше реальних прав сторонам у процесі і звільнить суд від виконання зайвих функцій.

Отже, є настійна необхідність корінної реформи правової системи України. Робота в цьому напрямку триває.

Висновки

Найголовнішою подією періоду 1994-2001 рр. можна назвати прийняття чинної Конституції України в 1996 році.

У середині 1995 p. склалася небезпечна ситуація — різко загострилося протистояння владних структур, перш за все суб'єктів конституційного права України — Верховної Ради і Президента. Такий стан взаємовідносин державних органів негативно впливав на всі сторони життя республіки, породивши економічну і політи-чну кризу і соціальне напруження в суспільстві. Однією з головних причин такого становища була відсутність нової демократичної конституції України.

Враховуючи ситуацію, що склалася. Верховна Рада як єдиний законодавчий орган, з одного боку, та Президент, як глава держави і виконавчої влади — з другого, тобто сторони, які одержали свої повноваження безпосередньо від народу, уклали Конституційний договір "Про основні засади організації та функціонування держа-вної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України". Цей договір набрав чин-ності з моменту підписання