Ці архівні документи зосередженні у фондах Р-389 і Р-388 Державного архіву Івано-Франківської області. По кожному із цих фондів є два описи . У дослідженні більша увага зосереджена на Описі 2-му , однак більш інформативним є Опис1-ий , але його справи обмежені для використання і не має доступу до їх опрацювання . Однак ця прогалина компенсувалась поданням Іваном Луцьким у додатках до своєї праці ,, Створення Станіславської єпархії Української греко- католицької церкви “ витягів із архівних справ фонду Р-389, Опису1-го , що стосуються судового процесу над Слезюком і Лукачем у 1962 році.

Для висвітлення педагогічної діяльності Івана Слезюка, його антирадянської агітації по школах, де він катехизував і викладав , велике значення мають такі фонди Державного архіву: 290- ий , 296-ий , 300-ий ,588-ий , які висвітлюють діяльність відповідно Станіславської приватної жіночої гімназії, чоловічої учительської семінарії, гімназії ім. Скарбовського , Станіславської торгової школи , з якими була пов’язана доля єпископа.

Для з’ясування деяких подробиць життя Слезюка ,які мають великі значення для дослідження його участі в історичних процесах, однак не містяться ні в архівних джерелах, ні в монографіях, відіграють значну роль спогади. Зокрема, спогади племінниці С.Лукача (також єпископа, приятеля Слезюка) Ольги Фафлей, племінників самого Слезюка - Олени Смушак , Софії Королюк , його двоюрідного брата – Михайла Боднарука , які є вже літніми людьми і мешкають у Жидачеві – рідному селі Слезюка. Вони його пам’ятають і надали інформацію про умови перебування єпископа на засланні, зв’язки із підпільними греко- католицькими священиками , які діяли в Станіславі і за його межами, а також про останні дні його життя .

Незамінним, досить інформативним доповненням є періодична преса. Вона поділяєтьсь на дві умовні гілки: першу уособлює офіційна радянська преса, зокрема газета ,,Прикарпатська правда ’’ , а другу: українська діаспорна преса , представлена часописами ,, Українські вісті ’’ та ,,Сучасна Україна ’’. Кожна з них має певне раціональне зерно і в сукупності вони доповнюють одна одну. Але у періодиці переважно зустрічається не конкретна інформація про Слезюка ,а дотична, яка опосередковано зачіпає діяльність цього єпископа на тлі тогочасних подій. Серед церковної преси слід відзначити ,, Церковний календар – альманах ’’, що виходив в Чикаго і ,,Вісник Станіславської єпархії’’.

Серед сучасних публікацій не з’явилося окремої праці про І.Слезюка . Тому серед них можна виділити тільки ті праці, які відображають загалом процеси ,що відбувалися в середовищі греко католицької церкви. Найперше , в цьому руслі слід відзначити узагальнюючі дослідження Б. Боцюрківа, і Ів. Винниченка, Б.Гудзяка, які стосуються історії УГКЦ періоду катакомб. Зокрема ,Б.Боцюрків написав дві узагальнюючі праці : ,,Українська греко – католицька церква в період німецької окупації 1941 – 1944рр’’і ,,Українська греко – католицька церква в катакомбах 1949-1989рр.’’ В них дослідник показує становище церкви в цей період , а постать Слезюка була невіддільною від умов , які переживала церква в час німецької та радянської окупації Західної України.

Дослідники І.Пилипів, О.Лисенко, В.Яшан показують в своїх працях становище УГКЦ в час Другої світової війни. Своєрідною схемою під час вивчення діяльності І.Слезюка, слугували біографічні нариси про нього о. І. Пелехатого і Д. Левицького у ,, Новій Зорі’’, а також Н. Слободян у тлумацькій районній газеті ,, Злагода”. Вони охоплюють коротко, але конкретно увесь період життя І. Слезюка, акцентуючи увагу на основних і важливих подіях у діяльності Станіславського єпископа. І. Пелехатий подає у своїй статті навіть Постанову про арешт Слезюка від 2 червня 1945 року і уривки по його кримінальній справі, а також спогади про свої зустрічі і розмови із Слезюком Софрона Дмитерка і Софрона Мудрого. Що важливо, І. Пелехатий намагається уникати будь-яких висновків, а висвітлювати основні характеристики образу досліджуваної історичної особи виключно на базі джерельних матеріалів. Натомість Н. Слободян зосереджує увагу на висвітлення ролі Слезюка в історичних процесах і явищах, що відбувались у Галичині і тому статтю можна класифікувати як аналітичну, насичену цінними висновками.

Особливим видом джерел, що є досить унікальним і свого роду своєрідним доповненням до усіх вищенаведених різносторонніх свідчень, є спогади самих священників, тобто побратимів І.Слезюка, з якими він разом переживав всі труднощі повсякденної боротьби. Із періоду заслання – це спогади Миколи Цегельського під назвою « Із листів М.Цегельського з Мордовії до своєї дружини», а також листи о. Омеляна Ковча із концтабору у Воркуті. Про період антирадянської агітації на теренах Західної України свідчать спогади єпископів Івана Лятишевського, Григорія Лакоти, і навіть певним чином Григорія Хомишина.

І відповідно до джерельної бази структура роботи охоплює вступ, висновок і три розділи.

Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування на лекціях, краєзнавчих і релігійних диспутах чи конференціях, а також для написання праць з життя церкви ХХ століття. Загалом цим перелік питань для практичного застосування дослідження не обмежується, дивлячись на його джерельну глибину.

Розділ І. Формування світогляду та початок громадсько – культурної та церковно – релігійної діяльності І.Слезюка.

Формування поглядів будь-якої людини це довгий і суперечливий процес, збагнувши суть якого можливо стверджувати про характер і мотиви діяльності особистості, бо тоді стає зрозумілою сама її природа і глибинні якості. Цікаво розглядати становлення особистості в конкретно