Подібні свідчення подає також сестра Ігнатія Васько із Згромадження сестер Мироносиць, яка близько двох останніх років життя прислуговувала Слезюку. Вона розповідає, що незадовго до смерті Слезюка викликали на допит в КДБ. Там його посадили на крісло і обпалили. ,, Коли я прийшла до нього після того допиту і перше запитала:,, Чи вас щось болить?’’ А він відповів, що тепер його вже нічого не болить. Я далі запитую про те, що вони вам зробили, а він каже:,, Вони мені нічого не зробили. Просто посадили на крісло.’’

,, І довго ви сиділи?’’ – питаю я.

,, Скільки вони хотіли, стільки і сидів…’’ – відповів Владика.

Не знаю, чи Владика Іван ще два тижні пожив після того допиту, чи помер швидше. Він вже був обпалений і в останні дні життя відчував сильні болі, яким тільки можна поспівчувати.’’ [43, c.4 ].

В останні дні життя Івану Слезюку прислуговували сестра Магдалина Керницька, служебниця Згромадження Святої Марії, сестри Марія і Євтимія Згромадження Святого Вікентія. Вони дають свідчення, що до останнього Слезюк відправляв служби у своєму помешканні по вул.. Дніпропетровській, 22 в місті Івано-Франківську. [38, c.5]. Однак останню службу він вже не зміг завершити, оскільки майже падав з ніг, але бажання вистояти до кінця було дуже великим.

Причину мученицької смерті І.Слезюка підтверджує теперішній правлячий Єпископ Івано-Франківської єпархії Софрон Мудрий. Ось так він оповідає свою останню зустріч з Слезюком:,, Я зустрівся з Владикою Слезюком, коли відвідував Львів у серпні 1971 року. Він чекав на мене з Софроном Дмитерком. Ми мали довгу розмову про життя церкви, про ситуацію, яка існувала на той час та про перспективи УГКЦ на майбутнє. Він багато цікавився новинами з Апостольської Столиці. Іван Слезюк справив враження дуже спокійної, глибоко духовної і віруючої людини, з повним відданням себе Божій волі і рідному народу. Після від’їзду до Риму, ми через два роки отримали звістку, що його протягом цього часу дуже часто викликали в КДБ. Як переказували нам з України, його там і опромінили…’’ [ 45, c.36 ].

Помер І.Слезюк 2 грудня 1973 року в місті Івано-Франківську. З довідки про смерть, виданої відділом запису актів громадського стану Івано-Франківської облдержадміністрації b3–18/95 від 06.02.1996 року повідомляється, що в архівах органів реєстрації органів громадського стану по місту Івано-Франківську зберігається актовий запис про смерть b 610 від 3 грудня 1973 року на Слезюка Івана М Михайловича, померлого 2 грудня 1973 року у віці 77 років. Причина смерті – тромбоз судин головного мозку. [41, c.3].

Похорон І.Слезюка відбувся 4 грудня 1973 року на цвинтарі по вул.Київській в місті Івано-Франківську. Похорон відслужив єпископ Софрон Дмитерко, разом із студентами духовної семінарії.

26 лютого 1992 року Івано-Франківським обласним судом І.Слезюк був реабілітований за друге ув’язнення у зв’язку з відсутністю у діях підсудного складу злочину. Так, через багато років вдалося відновити історичну правду.

У 2001 році під час візиту в Україну папи Івана Павла ІІ діяльність І.Слезюка і його великий внесок у боротьбі за збереження УГКЦ була взята до уваги Понтифіком і у зв’язку з цим І.Слезюк був беетифікований і внесений до лику святих. В цьому ж році відбулося перепоховання І.Слезюка і його мощі перенесені з кладовища по вул. Київській до храму міста Івано-Франківська.

Отож, відбувши 14 років ув’язнення, зазнавши тортур і знущань Іван Слезюк є прикладом служіння своєму народові і Церкві.

Висновок

Прослідкувавши формування і становлення особистості І.Слезюка, можна стверджувати, що це був суперечливий і довготривалий процес. Він являє собою сукупність таких явищ, які пов’язані як з його особистим життям, так і подіями суспільно-політичного життя. Мається на увазі процес навчання (початкова школа в Живачеві, Коломийська гімназія, Станіславська чоловіча семінарія), а також події Першої світової війни, міжвоєнний період перебування Західної України у складі Польщі, її внутрішня політика щодо українських земель. Ці події становлять свого роду зовнішню форму процесу становлення поглядів І.Слезюка. велику роль у цьому контексті відіграли події національно-визвольних змагань 1917-1919 років, до яких був частково залучений майбутній Єпископ, оскільки на він брав участь в мітингах на підтримку Української Національної Ради на Тлумаччині. Також він був знайомий з подіями вкраїнсько-польської війни, політикою уряду ЗУНР, подіями на Східній Україні, а потім невдача процесу національного державотворення, крах певних надій також мали свій вплив на світогляд та позицію І.Слезюка.

Свою діяльність у передвоєнний період ( 30-ті рр. ХХ ст.) він проводив у трьох напрямках: педагогічна робота у середніх навчальних закладах м. Станіслава, душпастирська і проповідницька діяльність у Катедральному Соборі, залучення до громадсько-політичного життя. Неабияку роль для остаточного формування поглядів І.Слезюка мала постать Григорія Хомишина, який і висвятив І.Слезюка спочатку на священика, а потім і на єпископа. Крім того, Слезюк брав участь у діяльності церковно-релігійних організацій на території Станіславщини.

У період Другої світової війни проходить радикалізація діяльності І.Слезюка, оскільки в цей час він дедалі більшу увагу зосереджує на громадсько-політичне життя, частково