– історичних умовах, яке відбувалося у віддалений період історії, і одночасно із дослідженням життя цієї особистості, можна проникнути в усі яскраві прояви історичних подій та явищ. Приступаючи до розгляду становлення системи поглядів І.Слезюка, то слід відмітити такі характерні риси: по-перше, воно відбувалося в різні історичні періоди, а започаткувалося ще в австрійські часи і відповідно та система цінностей, яка плекалась в тогочасному суспільстві накладалась на світогляд майбутнього єпископа. По-друге, події Першої світової війни спричинили до різкої зміни поглядів цілого покоління І. Слезюка. До цього слід ще додати середовище, в якому зростав єпископ, оскільки безпосередньо воно служило основним джерелом формування світогляду.
Народився І. Слезюк 14 січня 1896 року в с. Живачів Обертинського району ( тепер Тлумацький район ) Станіславівської області в родині заможних селян [ 41, c.3]. Це вже виявилось сприятливим об’єктивним фактором для І.Слезюка, бо батьки могли на той час дати йому добру освіту. Батько Микола помітив у малого сина нахил до навчання, а особливо релігійного. Як відомо із пізніших спогадів ще малим хлопцем він полюбив ходити до храму, де вивчав і читав Апостол, псалтир.[ 37, c.2]. Ще проявилися у хлопця здібності до студіювання інших наук, і це втілилось під час навчання у сільській чотирикласній школі ( 1904 – 1906рр.).
Про цей період життя І.Слезюка відомо дуже мало, однак це не становить значної проблеми, оскільки ця прогалина компенсовується більш численнішими відомостями про період його юнацтва, коли вже дійсно формуються стійкі і постійні погляди на життя та існуючий політичний устрій.
Після закінчення сільської школи І.Слезюк поступає до Коломийської приватної чоловічої гімназії, навчання в якій тривало 7 років [42, c.5 ]. Саме в Коломиї перед ще юним хлопцем відкрились двері до ознайомлення не тільки з вищими науками, а й із специфікою суспільно – політичних процесів, якими передвоєнний період був особливо насичений.
Коломия, столиця Покуття, було місто рухливе, своєрідний національний осередок на цілу довколишню округу. Саме час перебування у місті Слезюка вплинув на формування національно налаштованої позиції майбутнього єпископа. В гімназії тоді навчалося 1200 учнів і була вона найчисельнішою на Покутті.[5,c.6]. Крім того у гімназії був і поважний педагогічний колектив, зокрема з нього виділялись такі світочі освіти Прикарпаття поч. ХХ ст. як професор Насальський, доктор Дудикевич і учитель А.Крушельницький.[2,c.9]. Вони намагалися прищепити своїм вихованцям не тільки знання, але й любов до Батьківщини, повагу до її історії та рідного народу. Їм це добре вдавалось, оскільки ще на початку ХХ століття у Коломиї переважали сильні москвофільські впливи , а із переорієнтацією гімназії на українофільській тенденції , то загально соціальна обстановка та атмосфера в місті відображала патріотичні настрої.[5, c.11].
Зокрема професор Насальський видавав повість і невеличкі брошури для гімназійної молоді також переважно виховного характеру і саме на цих книжках зростав духовно І. Слезюк..
Кожний день поділявся ніби на дві частини: перша половина до обіду – це навчання в гімназії, хоч інколи не дуже і цікаве, зате ввечері наставав ніби відпочинок – так приємно було гімназистам читати твори Насальського [35, c.2]
A про доктора Додукевича говорили, що тільки він один на всю Коломию може і, вміє погодити москвофільство з католицизмом’’ [36, c.3].Це була добра наука для Слезюка – гімназиста, оскільки пригодиться йому для того, аби об’єднувати людей різних поглядів і переконань загальноукраїнських справ. Саме в Коломиї зустрів Іван Слезюк початок І світової війни. Через це на два роки було припинено навчання, викликане веденням воєнних дій на австрійсько-російському фронті 1914-1915 рр., і вже із поверненням до влади австрійської адміністрації навчання відновилось . Однак на цьому події та їх гострота не зупинились, а проявились з повною силою, оскільки місто опинилось під управлінням угорських військ, які почали масові репресії. Почав панувати страх і відчай. Закінчував І.Слезюк гімназію, а це було у 1917 році вже за зовсім інших обставин, які кардинально відрізнялись від тих, які він зустрів тут у 1909-1910 рр. Більшість улюблених учителів вже не викладало, а багато друзів були мобілізовані на фронти.[35,c.3].
Після закінчення навчання Слезюк повертається у рідне село на Тлу маччину і в період 1917-1918 роки починає залучатись до суспільно-політичного життя, одночасно займаючись підготовкою до вступу у духовну семінарію.[43,c.4]. Він мав вигідне житло, чимало літератури з релігієзнавства, багато різних записок. Були усі вигоди до того, щоб готуватись до іспитів, але та підготовка просувалась досить повільно.[37,c.3]. Хата Слезюка була біля дороги, на якій панував жвавий рух, і в день, і в ночі. Цісарським гостинцем ліверанти ( торгівці кіньми ) вели табуни коней із Наддніпрянщини в напрямі до Станіславова, де їх вантажили у вагони і відправляли до Відня, бо панував там страшний голод.
,, Розгром болгарської армії при кінці вересня 1918 року, неспокій серед робітників, голод і демонстрації, наплив хворих і ранених та чимале дезертирство віщували кінець війни і що Центральні держави програють. Серед такої атмосфери я правду кажучи, ніяк не міг готуватися до іспиту…’’ – говорив Слезюк своєму брату, який доніс ці свідчення.[36,c.2].
По галицьких селах люди, як ті мурашки напружували всю енергію і сили, щоб підготуватися до близької зими. Однак політичні події породжували певну подію, що пов’язано з великим вічем у Товмачі. 27 жовтня 1918 року ці події розвивалися таким чином: зі Станіславова поручник піхоти Андрій Яремчик привіз