відходить від педагогічної діяльності, але все ж поширює серед своїх учнів анти німецькі та антирадянські настрої. За цей час проходить поступова зміна його ставлення до німецької адміністрації від нейтральної позиції до не сприйняття німецько-фашистських ідей та порядків. У цей час Слезюк орієнтується на настанови митрополита А.Шептицького щодо позиції греко-католицького духовенства у цих складних політичних умовах. Одночасно з цим він пропагує думку про необхідність об’єднання церков різних конфесій, зокрема дала результати співпраця з римо-католиками. Цікавими були взаємовідносини з представниками національно-визвольного руху – ОУН, УПА, органами місцевої самооборони, з одного боку це намагання не втручатись активно в їх діяльність, а з іншого – співчуття і підтримка, тобто виявлення емпатії. Також Слезюк за час війни організовує мережу благодійницької допомоги населенню, яке постраждало від воєнних дій.
В післявоєнний період проходить зіткнення Слезюка з радянською тоталітарною системою, протиборство з якою тривало до останніх днів його життя. Це виявилось у двох арештах ( перший – 1945 рік, другий – 1962 рік), а також довгі роки заслання, спочатку у Воркуті, а потім в Мордовських таборах ( 10 років), та п’ятирічне перебування у Станіславській тюрмі. Однак за весь цей час такої посиленої боротьби за права УГКЦ він мав надійних учнів-послідовників, які продовжували цю справу в часи перебування Слезюка в ув’язненні. Відбуваючи строки вироку в далеких краях, він, а також все греко-католицьке духовенство ставало там своєрідним осередком збереження української культурної самобутності та духовної підтримки для всіх в’язнів. Отож, в різні періоди політичних перипетій, Слезюк залишався вірним своїм ідейним та духовним переконанням, які пройшли тривалий час свого становлення і кристалізації.
Життя та діяльність Івана Слезюка – це взірець безкорисного служіння потребам свого народу, відчайдушної боротьби за духовне відродження та утвердження національно-культурної, релігійної, суспільно-політичної ідентичності української нації і держави.
Список використаних джерел і літератури
І. Джерела:
Державний архів Івано-Франківської області:
1.Ф.297. – Оп.1 – Спр.31. Учетные карточки учителей гимназии ( державної торгівельної школи ). – Арк.1-7.
2.Ф.548. – Оп.1 – Спр.16. Протоколы педагогического совета за 1924-25, 1934-35 учебные годы. - Арк.1-31.
3.Ф.290. – Оп.1 – Спр.29. Станіславська приватна жіноча гімназія сестер Урсулянок. – Арк.1-33.
4. Ф.296. – Оп.1 – Спр.30. Свидетельство успеваемости учащихся за 1937-38. – Арк.1-52.
5. Ф.570. – Оп.1 – Спр.2. Отчет о работе гимназии за 1905-06 учебный год. – Арк.1-28.
6. Ф.588.–Оп.1–Спр.1. Передподготовительная торговая школа. Статистические сведения о роботе школы и списки учителей. – Арк.1-32.
7. Ф.279. – Оп.1 – Спр.2. Протоколы заседаний старшин кружка ,, Рідна школа’’- Арк.1-88.
8. Ф.272. – Оп.1 – Спр.358. Дериктивные указания куратории Львовского школьного округа о введении молитвы в школах. - Арк.1-23.
9. Ф.300. – Оп.1 – Спр.123. Протоколы совещаний учителей гимназии им.Скарбовского. – Арк.1-91.
10. Ф.305. – Оп.1 – Спр.46. Деятельность Станиславской мужской учительской семинарии. – Арк.1-38.
11. Ф.Р - 389. – Оп.2 – Спр.2. Журнал учета служителей культа Станиславской обл. за 1946-1951 гг. – Арк.1-65.
12. Ф.Р -389. – Оп.2 – Спр.17. Постановление и директивные указания Совета и республиканского Уполномоченного по делах религии. – Арк.1-173.
13. Ф.Р -389.- Оп.1 – Спр.25. Сводный стат. Отчет по религиозных общинах, приходскых домах и служителей культа. - Акр.1-9.
14. Ф.Р – 389. – Оп.2 – Спр.26. Информации, сведения о религиозной обстановке 1960 год. – Арк.1-327.
15. Ф.Р – 389. – Оп.2 – Спр.27. Переписка с советскими органами по эпархиальном доме в г. Станиславе. – Арк.1-214.
16. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.19. С ведения о религиозных общинах по Обертинскому р-ну. – Арк.1-14.
17. Ф.Р – 389. – Оп.2 – Спр.72. Переписка с советом и информации о религиозной обстановке за 1963-1964 годы. – Арк.1-249.
18. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.44. Сведения о религиозных обществах по г.Станиславу 1945 год. – Акр.1-42.
19. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.67. Материалы о работе греко- католического монастыря ордена святого Викентия и Павльо. – Арк.1-87.
20. Ф.Р – 388. - Оп.2 – Спр.93. Статистический отчет за 1962 год о работе Уполномоченного по делах религиозных культов. – Арк.1-95.
21. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.98. Статистический и информационные отчеты за 1966-1967 годы. – Арк.1-244.
22. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.111, 19-4. Статистический отчет за 1971 год. – Арк.1-161.
23. Ф.Р – 388. – Оп.2 – Спр.112, 19-10. Документы о деятельности униатов, покутников 1971-1972 гг. – Арк.1-213.
24. Ф.504. – Оп.1 – Спр.42. Переписка с греко-католицкими священиками по вопросу материальной помощи. – Арк.1-19.
25. Ф.Р – 389 – Оп.2 – Спр.73. Списки покутников 1965 год. – Арк.1-173.
26. Ф.Р – 389 – Оп.2 – Спр.74. Копии отчетов эпархиального управления, акты проверки церков. – Арк.1-223.
27. Ф.Р – 389 – Оп.2 –Спр.76. Материалы Ив.-Франковского эпархиального управления за 1966 год. – Акр.1-323.
28. Ф.Р – 389. – Оп.2 – Спр.70. Переписка об опыте контроля за выполнением законодательства о культах. – Арк.1-245.
29. Ф.Р – 389. – Оп.1 – Спр.18. С правки о религиозной обстановке. – Арк.1-92.
30. Ф.Р – 389. – Оп.1 – Спр.20. Сведения о религиозных обществах. – Арк.1-5.
Періодичні видання і спогади:
31. Жадан Й. Гнилі зерна не сходять // Прикарпатська Правда. – 1962 р. – 28 жовтня . – С.5-7.
32. Львівський ( псевдо.) Церква в Україні – як там насправді?// Українські вісті. – 1974р.- 5 вересня. – С.4-5.
33. Прірва Є. В п’яту річницю ліквідації Української греко-католицької церкви// Сучасна Україна. – 1951.