В кінці ХVII століття Європу покорили своєю красою індійські вибійні тканини – ситці. Штампом з нанесеним барвником наносили удари по тканині – вибивали тканину. Спочатку з’явилась вибійка в один колір фарби.

В кінці XVII століття з’явилась так звана білоземельна вибійка – кольоровий штамп на білому фоні. Тоді ж почали використовувати більш складний контурний малюнок.

В штампуванні використовувались пігментні присипки, для чого варили спеціальну клейку масу із рослинного масла. Масло кип’ятили 12 годин, після чого вливали в посудину з холодною водою. На дно випадав густий осадок, який зливали окремо. Цим осадком друкували малюнок, який потім присипали пігментами, часто блискучими.

В Індії та Індонезії розписи найчастіше використовувались для оформлення одягу. В Японії та Китаї розписи використовували також при створенні традиційного для цих країн інтер’єру: ширм і картин. Майстри користувалися тушшю часто з допомогою одного кольору, створюючи надзвичайної краси пейзажі. Пензель в руці художника то сильно і різко підкреслював одні елементи, то плавними і ніжними розпливами промальовував інші. Зараз ми назвали б цю техніку вільним розписом.

Сучасні версії ручного розпису тканини, спираючись на традиційні напрямки, підкріплені новими технологіями.

В гарячому батику замість бджолиного воску почали використовувати парафін і стеарин. Сітка тріщин, яка з’являлась в процесі фарбування в техніці гарячого батику і вважалась браком, отримала значення самостійного ефекту і стала невід’ємною частиною і символом цієї техніки.

З винайденням клейкого матеріалу, названого резервом, розвинулась принципово нова техніка розпису – холодний батик.

Розділ 2

2.1. Матеріали та обладнання

для художнього розпису тканин

Тканина. Ручний розпис можна робити на різних за волокнистим складом тканинах: бавовняних, лляних, віскозних, ацетатних, триацетатних, капронових, шерстяних і з натурального шовку. Проте найчастіше для розпису застосовують бавовняні, віскозні, капронові й тканини з натурального шовку.

Тканини не повинні мати на собі апрету, замаслювачів, мати добре змочування і капілярність. При розписі важливе значення має ткацьке переплетення тканини, її товщина і щільність. Найкращими для розпису (особливо холодним батиком) є тонкі гладкі тканини полотняного переплетення.

Рама. Усі види розпису виконують на дерев’яних рамах, які бувають розсувні (можна збільшувати або зменшувати до необхідного розміру за допомогою рухомих рейок і гвинтів) і нерозсувні. Такі рами з обох боків мають внутрішні зрізи шириною 5... 6 мм, у які вбивають гострі гачки на відстані рейками рами, щоб не дряпали рук.

Інструменти для розпису

способом холодний батик.

Скляні трубочки. Для нанесення контурів рисунка резервом застосовують скляні трубочки (дод. № ) довжиною 15... 20 см з тонкими загнутими кінчиками. На невеликій відстані від кінчика є потовщення – резервуар для резервної суміші. Для набирання резерву кінчик трубочки опускають у резерв і через широкий кінець втягують його у трубочку до заповнення резервуару. Для розпису слід мати набір таких трубочок з отворами різного діаметра. Можна застосовувати також звичайні скляні креслярські рейсфедери або трубочки, у прямий кінець яких вставляється тупа голка. У практиці роботи використовують також медичні спринцівки, у які вставляють вкорочені склні трубочки з резервуаром.

Якщо зігнутий кінець трубочки має нерівні краї і дряпає тканину, його слід підточити дрібним наждачним папером або напильником.

Пензлі і тампони. Для нанесення фарб при розписі способом холодний батик застосовують різні пензлі і тампони. Тампони виготовляють із вати й поролону. Вату накручують на дерев’яні стержні різного діаметра. Кінець намотаної вати закріплюють ниткою, щоб тампон не спадав з палички під час роботи. Для кожного кольору фарби слід мати окремий тампон. Тампон не повинен бути надто щільним, бо він тоді погано вбиратиме фарбу, і надто м’яким, бо під час роботи буде волохатитись. Поролонові тампони застосовуються для покриття великих площ.

Інструменти для розпису способом гарячий батик

Як і під час роботи холодним батиком, так і за розпису гарячим, застосовують різні нескладні інструменти, багато з яких можна виготовити самому. Це штампики, лійки, рейсфедери, ножі тощо (дод. № ).

Пензлі. Найчастіше використовують щетинні пензлі різних розмірів. Ними покривають великі й малі площини рисунка, наносять лінії. Такі пензлі повинні мати дерев’яні ручки.

Рейсфедери. Застосовують звичайні креслярські рейсфедери, попередньо насаджені на дерев’яні ручки. Між лезами рейсфедера вставляють смужки вати або поролону, щоб збільшити запас резерву. За типом такого рейсфедера для нанесення кількох паралельних ліній виготовляють саморобні рейсфедери різних розмірів. Для нанесення ліній можна використати звичайний столовий ніж, обтягнений трикотажним або тканиною.

Лійки. Використовують саморобні мідні або латунні лієчки різних розмірів з отворами для подавання гарячого резерву діаметром 0,2... 0,3 мм. До них припаюють ручки.

Штампики. Їх застосовують, коли необхідно нанести якість часто повторювані форми. Вони бувають тверді та м’які. Тверді вирізають з міді, латуні, Вони можуть бути у вигляді різних геометричних фігур, листочків, квітів, а також різноманітних каталок.

Штампик-каталка має вигляд катушки з ручкою, що вільно обертається на осі. Тверді металеві штампики обтягують тканиною або трикотажем. М’які штампики вирізають з фетру, повсті, поролону гострим ножем або скальпелем. До них прибивають дерев’яні колодки з ручками.

Батик-штифт. Цей інструмент є найдосконалішим для нанесення на тканину резервної суміші. Існує кілька конструкцій батик-штифта, але всі вони мають один принцип роботи. Одна з таких конструкцій