мали бути там де вже запроваджені. Належало старатися, аби н кожному окрузі була одна школа головна, і чотирма класами, в якій би молодь готувалася до „штук” (штука мистецтво) і ремесел, дрібної торгівлі яка готувала б в разі погреби до вступу в школу реальну або гімназію. Школи реальні заслуговували, як вказувалось в законі, на особливу увагу, по-перше, з погляду на велике число тих громадян, які мають намір посвятити себе вищим „штукам”, торгівлі, банківській справі, державній і фінансовій службі, веденню бухгалтерського обліку, а, по-друге, з погляду на молодь, розумові сили якої і вже готовими до сприймання широкої і ґрунтовнішої науки (освіти Б.С.); школи ті однак є завжди віткою німецьких навчальних закладів або властивого шкільництва народного. Того типу школи реальні мали тимчасово існувати тільки в кількох містах головних чи торговельних; пізніше також в інших місцевостях, в яких є чисельним купецтво та існує вже гімназія, буде можна запровадити таке навчання лиш тільки біля загального, передовсім економічного відділу тих шкіл, щоб учні, бажаючі присвятити себе господарству рільничому, отримували потрібні їм відомості, а учні, що бажають займатися торгівлею, одержували б обов’язкові івно рядніі відомості.
Школи головні були переважно трикласові. Де головна школа мала четвертий клас, там цей клас складався з двох відділів і двох років навчання. Де навчали деяких предметів спільно, деяких окремо. Крім тих шкіл, були в містах головних „школи нормальні” чи ‘’взірцеві школи головні”, поєднані з так званими препарандами для підготовки вчителів, в котрих обидва найвищій класи (третій і четвертий) поділено було на два відділи. Школи реальні, які уже існували, були поєднані з школами головними і мали перед 180.Ї роком два класи. „Політична устава шкільна” по врахуванню навчальних предметів в тих школах постановила, що двох класів, як було до цього масу, і замало і тому в майбутньому ці заклади будуть складатися і івно класів. В „Політичній уставі шкільній” вказувалось також, що кілька реальних шкіл є поєднаними є вищими навчальними закладами і посідають ступінь гімназій. В Галичині такою була школа при реальній і торговельній академії в Львові. івно рядні з гімназіями реальні школи одержали назву „вищі школи реальні”, а реальні школи, поєднані з школами головними, стали називатися „нижчі школи реальні”.
Тривіальні школи мали три курси: підготовчий, перший і другий клас. Воші розміщалися в маленьких містечках і містах.
Щодо числа вчителів „Політична устава шкільна” встановила таке. В тривіальних школах з одним навчальним приміщенням є один вчитель. Де навчання відбувається в кількох приміщеннях, вчитель має маги стільки помічників (молодших учителів), скільки окрім нього стосовно до числа приміщень потрібно.
В школах головних і стільки вчителів, скільки класів. Найдостойнішого з них слід визнавати як директора, який через те ступінь урядника магістратського посідає. При шкотах нормальних чи взірцевих школах головних з приводу роздільного навчання в третьому і четвертому класі, а також з приводу великого числа учнів, встановлюється, крім вчителів, окремо посада директора, який зобов’язанні заміняти вчителів при їх хворобі.
Ці вимоги конкретизували два розпорядження надворної комісії від 1828 і 1840 р. В першому з них сказано, що тільки при школах нормальних мають бути окремі директор і катехит, іншим школам головним можна на то винятково дозволити, якщо потреба н цьому буде доведена. В другому розпорядженні вказується, що при школах нормальних і школах головних з чотирма класами треба подумати про те, щоб бея обтяження державних фондів встановити окрему посаду вчителя каліграфії.
В 1855 році всі головні школи перетворено на чотирикласні і запроваджено в них співи як предмет обов’язковий, а рисування передбачалось впровадити там, де це можливо.
Щодо випадків, які вимагають збільшення числа учителів, то „Політична устава шкільна” постановляла, що при цілоденному навчанні на одного вчителя має бути ні; більше 80 учнів. Якщо школу відвідує понад 100 учнів, то їх треба розділити на два приміщення і ввести посаду помічника вчителя. Якщо учнів буде понад двісті, то навчання треба організовувати в трьох приміщеннях і крім одного вчителя ввести двох помічників. Якщо навчання триває лише півдня, то число учнів, яке припадає на одного вчителя і на одне приміщення, можна подвоїти.
Додатковий декрет надворної комісії від 1823 року ставив перед кандидатами, які домагаються учительської посади, систематизованої для IV класу школи головної, вимогу здачі конкурсного екзамену, від якого вони могли звільнені якщо представляли свідоцтво про закінчені віщі студії.
Безпосередній нагляд над школами здійснював місцевий парох, вище декани, як окружні наглядачі шкільні, а дальше консисторія і політична влада. Місцевий парох контролював викладання релігії й інших предметів, аналізував методику навчання, поведінку вчителя, старанність і поведінку учнів, виконання родичами обов’язку по відвідуванню школи їх дітьми. Його обов’язком було старатися, щоб не бую відхилень і якщо не вдасться виправити становище, доповідати окружному шкільному наглядачеві.
Декан здійснював нагляд над діяльністю: пароха по покращенню навчання релігії інших предметів, а також його піклування про розвиток шкільництва: вчителя під наглядом старанності, виконання приписів навчання і моральності життя; гміни щодо забезпечення посилання дітей до школи, своєчасності виплат зарплати вчителям, по утриманню шкільних будинків.
Навчальні плани для тривіальних шкіл, визначені „Політичною уставою шкільною”, до 1855 року були двохступеневі. Діти першого і другого року навчання утворювали перший клас, а дальших 4 роки навчання становили другий клас. В законі 1805 року говорилось, що для кращого результату одночасного навчання,
