Дух часу і напрям виховання та навчання показує нам вимога „Полі пічної устави шкільної”, яка наголошує, що головна слабість народної освіти, якщо вона обмежується на вихованні одної єдиної влади душі, чи якщо при доброму вихованні всіх влад душі не взяла до уваги потреб його стану, який виховує і навчає, але вважає, що всім станам одне і те саме годиться для застосування і всім станам хоче прищепити ті самі погляди. Школа тривіальна повинна працювати в тому напрямі, щоб в ній діти добре навчились релігії Ісуса Христа і набули належних поглядів на речі, з якими стикаються, і на стосунки, в яких знаходяться, з метою такого використання з речей і стосунків, які християнська наука моралі приписує. Читання, письмо і рахунки є окрім навчання релігії єдиними властивими предметами шкільного навчання, котрих як засобів до своїх цілей школа потребу? І до яких належить додати практичне навчання деяких завдань.
Коли розпорядженням міністерства в 1855 році перетворено всі школи головні на чотирикласні, годі школи тривіальні змінено на триступеневі, тобто навчальний матеріал розділено на три групи, а учнів на три ступені. Розпорядження вимагало так навчати дітей, щоб ті, хто добре закінчив тривіальну школу, могли прийти до четвертого класу школи головної.
Метода навчання навіть в найкращих головних школах полягала в механічному запам’ятовуванні. Головною метою навчання було формування умінь використання німецької мови, вивчення правил німецької граматики і орфографії та оволодіння чотирма головними арифметичними діями. Виховною метою було сформувати покірність і сліпий послух учнів, чому добре сприяли фізичні покарання.
Б перших виданнях закону від 1805 року не було згадки про крайову мову викладання. Всі школи мали бути тільки німецькими, а не німецьких Шкіл закон не передбачав. Лише пізніше закон був доповнений щодо викладових мов на основі цісарського розпорядження, про що мова буде йти далі.
Із сказаного видно, що „Політична устава шкільна”, зібравши воєдино ідеї і положення попередніх законів і розпоряджень щодо освіти, дала характеристику шкільної системи в австрійській державі. Вона віддала народну освіту переважно в руки церкві, обмеживши державні і світські впливи та наділивши церкву необмеженими повноваженнями.