Закон України про природно-заповідний фонд - є важливим законодавчим актом щодо охорони навколишнього середовища. Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У розділі 1 “Загальні положення” дається класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, до яких належать: 1) природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки і парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної та наукової цінності можуть бути загальнодержавними або місцевого значення.
Ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації. У разі зміни форми власності на землю, на якій розташовані заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання (стаття 4).
У статті 5 визначені правові засади функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення є юридичними особами. При цьому збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується таким чином: 1) встановленням заповідного режиму; 2) організацією систематичних спостережень за станом природних комплексів та об'єктів; 3) проведенням комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; 4) додержанням вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності; розробки проектної та проектно-планової документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; 5) запровадженням економічних важелів стимулювання їх охорони; 6) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; 7) встановленням підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів і об'єктів; 8) здійсненням широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; 9) проведенням інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду (стаття 8).
Розділ II Закону “Управління в галузі організації охорони та використання природно-заповідного фонду” визначає спеціально уповноважений орган державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду (стаття 12) та регламентує участь громадян в управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.
Розділ III Закону визначає режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Він стосується як природних та біосферних заповідників (глави 1—2, статті 15, 16, 17, 18, 19), так і національних, регіональних природних парків та заказників (глави 3-4, статті 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26). Окремі глави Закону присвячені: пам'яткам природи (глава 6, статті 27, 28), заповідним урочищам (глава 7, статті 29, ЗО), ботанічним садам (глава 8, статті ЗІ, 32), дендрологічним паркам (глава 9, статті 33, 34), зоологічним паркам (глава 10, статті 35, 36), паркам—пам'яткам садово-паркового мистецтва (главастатті 37, 38).
Розділ V “Науково-дослідні роботи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду” визначає мету наукових досліджень (стаття 41), основні засади забезпечення організації наукових досліджень (стаття 42) та літопис природи територій та об'єктів природно-заповідного фонду України (стаття 43).
Економічне забезпечення організації та функціонування природно-заповідного фонду викладені в розділі VI Закону, статті 44—50. Розділ VII визначає порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі.
Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків та відведення їм земельних ділянок, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними Радами народних депутатів.
З метою недопущення знищення або руйнування внаслідок господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття в установленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування. Території, що резервуються, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням із додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.
Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (визначення, призначення, зміст та порядок ведення) визначений у розділі VIII Закону (статті 56, 57, 58, 59).
До складу служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків загальнодержавного значення, працівники охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій. Служби охорони очолюють керівники адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Працівники служб охорони територій та об'єктів природно-запо-відного фонду мають право: 1) вимагати від громадян