напрям та неоднорідність, саме, недостатня джерельна база, визначила різні погляди на вивчення цієї проблеми, пізнішими та сучасними дослідниками.
Висновок
Письмові джерела в ранній руській історії містять над мало свідчень, які б дозволили зробити який-небудь висновок про реальні збитки, політичні, економічні чи культурні, нанесені монголо-татарами.
Літописці, мандрівники і історики того часу вперто відмовляються навести хоча б перебільшені цифри: вони або зберігають мовчання, як у випадку з Києвом, або лякають жахливими гіперболами.
Ця недостатність об’єктивних джерел, які би могли реально визначити збитки нанесені монголо-татарами, визначити їх вплив на соціально-економічне життя північно-східної Русі декількох століть, ставлять нашу тему, на щабель, проблемних в Російській історіографії.
Протягом довгого часу даною проблемою займалися найпотужніші історіографи Росії, Соловйов, Карамзін, Бестужев-Рюмін, Ключевський, Костомаров. Кожен з них визначав свою теорію впливу на монголо-татарського ярма на соціально-економічне становище Русі на її внутрішній лад і в кінці кінців на державні інституції.
Але як зазначив В.О. Ключевський з цього приводу “Боротьба зі степовими кочовиком, половчанином, злим татарином, що тривала з VII ст. майже до кінця XVII ст., - найважчий історичний спогад російського народу, що особливо глибоко урізалося в його пам’яті і найбільше, що яскраво виразилася в його билинній поезії” [11, с. 256].