колонії на Поділлі та Галичині. Більшість дослідників вважає, що вірменські поселенці з'явились на території Поділля в другій половині XI ст., коли загинула вірменська держава Багратидів зі столицею в місті Ані (1065 р.). В XIX ст. була поширена гіпотеза про запрошення вірменів київським князем Ізяславом (в 1062 році) та їх розселення в Києві, Львові та Кам'янці-Подільському. У ХIII ст. в зв'язку з нападом монголів і падінням вірменського Киликійського царства збільшилась кількість вірменських біженців. В 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував вірмен маєтками. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени (нині Мало- та Великозалісся).
У Львові вірмени живуть з другої половини ХІІІ століття. З 1267 року Львів став релігійним осередком вірменів східного обряду, що дістали чимало привілеїв від влади. У Львові в 1510 р. вірмени дістали від польського короля Жигмонта І дозвіл судитися за власним правом – вірменським статутом. У Кам'янці вірмени мали свій магістрат. Важливим центром вірменської колонізації став Кам'янець (в 16-му столітті там було 300 вірменських родин). Чимало поселень вірменів було в Києві, Луцькому, Галичі, Снятині, згодом у Станиславові, Бр о дах тощо.
На початку Х V ІІ століття чимало вірменських релігійних громад почали укладати унію з Римом, то були переважно вірменські колонії Галичини і Поділля. Значна частина вірменів Західної України колонізувалась, проте львівські вірмени зберегли мову, обряд і культуру навіть в межах унії (у Львові до 1939 р. існувало вірменсько-католицьке архиєпископство).
Вірменська спільнота у м. Кам'янці-Подільському
(XIV-XVIII ст.)
Осередком вірменської спільноти в Україні був Кам'янець-Подільський. Значно пізніше з'явились вірменські колонії в інших містах України та Поділля, зокрема в Балті, Барі, Могилеві, Жванці (всього близько 70). Спочатку переселенці жили поруч з українським населенням, але коли їх спільнота і їх роль в суспільному житті міста значно збільшилась, вірмени попросили місцеве управління виділити їм для забудови окремий район і ринок. Магістрат віддав вірменам для ведення торгівлі південний ринок, який за площею був чи не найбільшим в місті, а для забудови – кам'янистий каньйон в південно-східній частині Кам'янця. Це були, власне, старі копальні, де добували камінь для будівництва оборонних споруд міста. Вірмени швидко спорудили три лінії стін у вигляді терас та кам'яні житлові будинки, церкви на них. Завдяки вірменам місто стало важливим вузлом у торгівлі між Литвою, Польщею, Валахією з однієї сторони, та Сходом – з іншої.
Коли литовські князі Коріатовичі оволоділи Поділлям у першій половині ХIV ст., татарські завойовники відступили на південь, перетворивши наш край на пустелю, а Кам'янець – у руїни. Тим жителям міста, що залишились у живих, литовські князі надали ряд привілеїв.
В 1374 р. 40 тисяч вірмен, яких турки вигнали з Вірменії і Малої Азії, оселились на південному заході Київської Русі. Частина їх знайшла притулок на Поділлі і у Кам'янці. Литовські удільні князі у середині XIV cт. дозволяли вірменам мати в місті свої крамниці, торгові доми (один із них зберігся до нашого часу), склади товарів, вести торгівлю килимами, шовками, зброєю, породистими кіньми. У вірменському соборі, збудованому в 1394 році зберігались книги, печатка, привілеї, королівські грамоти.
ВІРМЕНИ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ
Вірменин за походженням, Йозеф Бартоломей Зіморович-Озімек народився у Львові 20 серпня 1597 року. Двадцяти трьох років він написав польською мовою свою першу збірку сатиричних віршів та ліричних пісень “Життя козаків Лісовських”. Тоді ж поет став працювати у Львівському маґістраті, згодом був обраний райцею (тобто, членом Ради), отримав титул “видатний і славний пан”. 1623 року Бартоломей написав свою першу поему “Пам'ятка з турецької війни”, в якій прославив перемогу козаків у битві з турками під Хотином. А на своє весілля він отримав у подарунок від молодшого брата Шимона поетичний цикл із шістдесяти дев'яти барокових ідилій під назвою “Роксоланки, тобто руські панни”.
1648 року Зіморович був уперше обраний бурґомістром Львова і надалі ще кілька разів перемагав на виборах голови Ради міста. Він керував обороною Львова під час облоги міста козацьким військом 1655 року. Поет описав події Хмельниччини у збірці віршів “Ідилії новоруські”, яку видав того ж року під іменем брата. А 1672 року він знову організовував оборону міста – цього разу від турків і татар. Бартоломей Зіморович помер у Львові 14 жовтня 1677 року.
Упродовж чотирьох десятиліть Зіморович досліджував джерела з історії Львова, зрештою узагальнивши зібрані відомості у праці латинською мовою під назвою “Потрійний Львів”. Цю першу історію Львова від 1202 до 1633 року автор присвятив “найшляхетнішим мужам, панам радним сенату Львівського”. В історії Зіморовича Львів постає як результат взаємодії і взаємозбагачення трьох культурних спільнот: руської (тобто, української), німецької та польської. За словами самого історика, у своєму творі він (цитата) “батьківщину, яку мені доля дала для народження, з цегляної літературною в міру сил своїх зробив”.
ПАМ ' ЯТКИ
Збереглися кам'яні хрести – хачкари. У деяких містах (наприклад, у Львові, Чернівцях, Кам'янці-Подільському) ще збереглися старі вірменські церкви. Монастир Сурб Хач (Святий Хрест) в м. Старий Крим (АРКрим). Катедральний комплекс Успення Пресвятої Богородиці у Львові, який ще з XIV ст. був центром духовного життя вірмен.
СЬОГОДЕННЯ
Нині в Україні за переписом населення 2001 року нараховується 100 тисяч вірменів, їх кількість у