Вірменська громада України є досить зрусифікованою, 43% назвали рідною мовою російську, 50% - вірменську, і лише – 5,8% - українську. Це один з найнижчих показників серед національних меншин України.

Найбільша на сьогодні вірменська громада нараховується в Донецькій області – 15 тис. 700 осіб, збільшення в 2,5 рази в порівнянні з 1989 роком, друга за кількістю в Харківській області – 11 тисяч, збільшення в 2 рази, третя в Дніпропетровській області – збільшення в 2 рази. Але найпомітнішим зростання виявилось в Автономній республіці Крим – в 3,6 раза, хоча за абсолютними цифрами – це 8тис. 700 осіб. Вірменські громади є в Запорізькій області – 6тис. 400 осіб, Луганській – 6500, Одеській – 7400, Херсонській – 4500, в місті Києві – 4900.

Створюються молодіжні, жіночі організації, вони відкривають їдальні для бідних, займаються соціальними проблемами не лише серед вірмен.

РЕЛІГІЯ

Важливим чинником збереження національної самобутності в умовах діаспори стала Вірменська Церква. У 1364 р. патріаршою грамотою Католікоса всіх вірменів Месропа І у Львові засновано вірменську єпархію, яку через три роки було затверджено декретом польського короля Казимира Великого. Таким чином львівський храм Успіння Пресвятої Богородиці (освячений у 1363 р.) став катедральним собором і єпархіальним центром усіх вірменів Русі, Валахії і Молдови. Тринадцятий з черги єпископ цієї єпархії Миколай Торосович у 1630 р. проголосив єднання з Римом. Відтоді на території Речі Посполитої було укладено постійну . Унія сприяла інтеграції меншини у польське суспільство, але водночас спричинювала її асиміляцію.

У першій пол. ХХ ст. вірмено-католиків у Галичині було близько 5,5 тисяч. Вони мали 9 парафіяльних церков і 16 каплиць. Єдиним вірмено-католицьким монастирем був монастир сестер-бенедиктинок у Львові, в якому від 1918 до 1939 рр. проживало в різний час від 11 до 19 сестер. Черниці утримували приватну школу, реформовану в 1926 р. у гімназію. Пансіонат ім. Йосифа Торосевича надавав житло і харчування малозабезпеченим гімназистам вірменського походження.

Львівська архиєпархія вірмено-католицького обряду перебувала в безпосередньому підпорядкуванні Папі і проіснувала до кінця Другої світової війни, коли була знищена радянським режимом. Адміністратор архиєпархії о. Діонісій Каєтанович був заарештований 4 травня 1945 р. та засланий до Сибіру, де й помер 1954 року.

З відновленням незалежності України потрохи відроджується і Вірменська Католицька Церква на її землях. 28 листопада 1991 р. в Україні було офіційно відновлено і зареєстровано єпархію Вірменської Апостольської Церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму. осідок преосвященного владики знаходиться у Львові. Триває поетапний процес повернення вірменській громаді катедрального Успенського собору. Восени 2001 р., маючи за мету відвідати осередки одновірців, розпорошені по всій території нашої держави, Україну відвідав з візитом глава Вірменської Католицької Церкви Його Блаженство Патріарх Кілікійський для вірменів Нерсес Бедрос XIX .

Можливості національної освіти

Недільні школи, навчальна робота з дітьми та молоддю. У Львові така школа існує вже декілька років.