них Івана Гонти, сотника двірської міліції Потоцьких, який здав
їм Умань, де зібралася околична шляхта, покладаючи надії на міцні
укріплення та надвірну міліцію. Там вчинили гайдамаки страш-
ний погром, описаний Шевченком, вирізали шляхту (біля 18.000),
уніятських ченців, учнів василіянської школи. М. Грушевський вва-
жав, що картина нищення поляків в Умані була перебільшена. Нав-
паки, Гонта намагався рятувати життя кому тільки це було можливе.
В Умані скликано раду, яка обрала Максима Залізняка гетьма-
ном, а Гонгу — Уманським полковником. Уманщину поділено на
сотні, як було колись. Уніятам запропоновано покинути Україну або
прийняти православ'я.
З Умані загони повстанців вирушили на Поділля, Черкащину,
Київщину, околиці Радомисля тощо. Таким чином, значна частина
Київщини була охоплена повстанням.
Фраюк вважав, що в Коліївщині виявилася традиційна по-
шана українського народу до королівської влади, як це було на по-
чатку Хмельниччини; повстанці йшли на захист авторитету короля
проти сваволі панів, ішли не проти короля, а проти панів. У Коліїв-
щині грали ролю чутки про підтримку російською царицею польського короля. Цю думку пізніше підтримав дослідник Коліївщини
О. Гормайзе.
Дійсність спростувала ці легенди. Правда, в перші часи російська
влада ставилася до повстанців поблажливо. Російський посол у Вар-
шаві, Рєпнін, навіть радив комадувачеві російських військ у Поль-
щі, генералові Кречетнікову, не стосувати проти повстанців сили.
Варську конфедерацію приборкано в червні 1768 року, і поляки про-
сили російський уряд допомогти їм придушити повстання. З дру-
гого боку, один із гайдамацьких загонів, переслідуючи поляків, заг-
нався аж до Балти і спалив її. Турки заявили протест і загрозили
Росії війною. Цариця Катерина наказала Кречетнікову негайно
вжити пепресій проти гайдамаків. Гонту і Залізняка, а з ними й біля
тисячі гайдамаків підступно заарештовано. 846 гайдамаків, польсь-
ких підданих передано полякам для суду і кари, а 250 ро-
сійських підданих перевезено на суд до Києва.
Польський суд відбувся в селі Кодні, біля Житомира, Всіх гай-
дамаків, після страшних тортур, покарано смертю. В Росії присуди
були трохи м'якші. Всіх учасників повстання, після тяжких катувань,
заслано на Сибір.
Коліївщина мала величезний вплив на Запоріжжя та на Півден-
ну Україну. Вище була вже мова про повстання пікінерів та сіроми
1768 року, на яких позначився вплив Коліївщини. Незабаром, у 1775
році, скасовано Запорізьку Січ, і селяни, позбавлені підтримки за-
порожців, залишилися напризволяще. Єдиною формою протесту се-
лян проти гноблення шляхтою залишалися втечі, і тоді з неймовір-
ною швидкістю залюднювалися запорозькі степи, головний коман-
дир яких, після скасування Сіні, добре засвоїв її принцип; «втіка-
чів не повертати».... Але зараз треба
додати, що втікачі з Правобережної України йшли на Південну
Україну. Слобожанщину, далі — до Війська Донського і на Кавказі"