У галузі освіти на Русі роль Софії Київської важко пере-оцінити. Книги, які виходили із її стін, ставали основою для створення нових бібліотек, зокрема й великої бібліотеки Печерського монастиря, який з кінця XI ст. став найбільшим осеред-ком культурного життя Київської Русі. Згодом у кожному єпископському місті, а також у великих монастирях, за прикла-дом Софії Київської, виникли свої книгописні майстерні, які вкупі з бібліотеками сприяли розвитку давньоруського літописання.

Це явище видатне не лише в культурному поступі Київської Русі, але й усієї середньовічної Європи. Академік XVIII ст. Г. Міллер, вражений широтою літописної інформації і рівнем її систематизації, писав, що Нестор і його наступники створили систему руської історії, яка настільки повна, що жодна інша нація не може похвалитись таким скарбом.

Літописання на Русі виникло рано. Б. Рибаков та інші дослідники відносять першопочатки історичної писемності до часів князя Аскольда, а саме до 60-80-х років IX ст. Виділяється так званий «Літопис Оскольда», сліди якого збереглися в Никонівському літописному зводі XVI ст. (Невдала спроба Брайчевського реконструювати літопис IX ст. за рахунок перенесен-ня до нього інформації, яка стосується доби Володимира Святославича). Систематичне літописання за Аскольда ще не велось. Можемо говорити лише про поодинокі записи.

Більше є підстав відносити літописну традицію в X ст., на чому наполягали М. Тихомиров, Б. Рибаков, Л. Черепній. Вважають, що це був історичний твір, який підводив підсумки діяльності Володимира Святославича і його попередників. Не виключено, що створювався він при десятинній церкві, а його автором був Анастас Корсунянин.

О. Шахматов виділив літописний звід 1039 p., написаний при Софійському соборі в Києві, що згодом одержав назву най-давнішого Київського зводу. Закінчувався він великою статтею, в якій вміщена похвала будівничим і просвітителям та великому Ярославу Мудрому.

У 70—80-х роках XI ст. літописання переноситься до Десятинної церкви, а також Києво-Печерського монастиря, де в 1078 р. створюється ігуменом Никоном самостійній літописний звід. Никон виступав не тільки редактором матеріалів, зібраних до нього, а й автором основного тексту літопису з 1039 по 1078 рік. Ще один літописний звід XI ст. (1095) пов'язують з діяльністю ігумена Києво-Печерського монастиря Іоанна. В ньому виразно прозвучав заклик до єднання князів для боротьби з половцями.