КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Українська революція 1917-1918 рр.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ЛЮТНЕВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (лютий—жовтень 1917 p.)..

1.1. Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур

1.2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні

1.3. Законодавство Тимчасового уряду

1.4. Боротьба за національно-державне відродження України.

Утворення Центральної Ради

2. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО УНР

2.1. Організація центральної влади

2.2. Організація місцевої влади

2.3 Законодавча діяльність Центральної Ради

2.4 Останні дні Центральної Ради

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Акутальність обраної теми для даної курсової роботи “Українська революція 1917-1918 рр.” є вкрай ціквавою і повчальною. Оосбливо в наш час, коли “революційність” стає реальною дійсністю.

У цій революції можна взиначити кілька етапів. На першому етапі – націоанльну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 р. було проголошено УНР. Другий етап – це правління з квітня 1918 р. гетьманщини в умовах окупації України авторійськими та німецькими військами.

Актуальність даної теми також полягає в ознайомленні з наявним матеріалом, який дає історіографічна література. Адже суть і причини актуальності теми залежить від опрацьованого матеріалу по даній темі, та її викладу в науковій літературі. Можна сказати, що ця тема “Українська революція 1917-1918 рр.” охоплює важливий період в історії України, тому заслудовує на особливу увагу.

Об’єктом дослідження є Українська революція, її позитивні, негативні дії, та наслідки. Предментом дослідження є ті заходи, які проводилися під час революції 1917-1918 р. щодо України.

Мета даної робот полягає в тому, щоб порівняти “Українську революцію 1917-1918 рр.” з іншими революціями України.

Основним завданням є на основі вивченої літератури висвітлити такі питання:

передумови Української революції;

Проходження революції;

Останні дні Української революції;

Необхідною умовою для будь-якого історичного дослідження є наявність максимального охоплення доступного кола джерел, та наукової літератури.

Структура роботи даної курсової складається з вступу, двох розділів, висновків та використаних джерел і літератури.

1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ЛЮТНЕВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

(лютий—жовтень 1917 p.)

1.1. Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур

Лютнева революція 1917 p. була зумовлена ходом економічно-го і політичного розвитку Російської імперії. Як і будь-яка револю-ція, вона була б неможлива без надзвичайного загострення супере-чностей усередині старого ладу. Цо них, перш за все, відносилися суперечності між трудом і капіталом, між селянами та поміщиками, між відсталим, напівфеодальним селом і розвинутим капіталістич-ним містом. Ці характерні для усієї Росії антагонізми яскраво виявлялися і в Україні, де вони ще більше загострювалися внаслі-док політики національного гноблення, яку проводив царизм.

За своїм характером Лютнева революція, як і революція 1905— 1907 pp., була демократичною, точніше — загальнодемократичною. Проте ситуація в країні до 1917 р. на відміну від передодня першої російської революції була іншою. За десятиріччя після 1907 p. Росія значно просунулась по шляху розвитку капіталізму. Істотно зріс промисловий потенціал країни, неухильно тривав процес концент-рації виробництва і капіталів, утворювалися нові монополії, банки, фінансові групи, розширювалися і міцніли їх зв'язки з державним апаратом.

Цей процес яскраво спостерігався в Україні — найважливішо-му регіоні Російської імперії. Тут сформувалися промислові райони всеросійського значення: Правобережжя — з розвинутими цукро-вою та іншими галузями харчової промисловості і машинобудуван-ням; Південь, який поділявся на Криворізько-придніпровський район — з могутньою залізорудною і марганцевою промисловістю, металургією та машинобудуванням — і Донбас — з розвинутою вугільною, металургійною та хімічною промисловістю. Слід також виділити Харківський (машинобудування, цукрова промисловість) і Одесько-Миколаївський (машинобудування, суднобудування, ха-рчова промисловість) райони.

В Україні діяли такі об'єднання, як синдикати "Продамет", "Продву гілля", "Продруда", цукровий синдикат та ін. У гірничій, металургійній і машинобудівній галузях промисловості великі акці-онерні товариства зосередили 98,2% усього акціонерного капіталу.

Монополістичний капітал почав усе активніше впливати на державний апарат. Здійснювався процес переростання монополіс-тичного капіталу в державно-монополістичний. В економіці країни тривав процес взаємопроникнення і взаємозрошення державного господарства та приватної промисловості. Внаслідок цього утворю-вався єдиний комплекс державно-монополістичного господар-ства.

Проте і до початку 1917 p. розвиток монополістичного капіта-лу не змінив значною мірою аграрного характеру економіки країни. Капіталізм був "обплетений" густою сіткою пережитків феодальних виробничих відносин. В Україні 8,9 млн. десятин кращої землі належали дворянам. Крім того, величезна кількість землі знаходи-лась у царській родині, церкви та монастирів.

Аграрні перетворення П.Столипіна, і перш за все ломка об-щинних відносин на селі, хоча й призводили до зростання тут капіталістичних відносин, проте не ліквідували пережитків феода-лізму і пов'язаних з ними соціальних суперечностей. Більш того, внаслідок розшарування селянства до основної суперечності на селі — між поміщиками та селянами — додалася нова — між сільською буржуазією та сільським пролетаріатом.

Соціальне гноблення в країні тісно перепліталося з гноблен-ням національним. Самодержавство, сповідуючи принцип "поділяй і володарюй", цілеспрямовано насаджало незгоду і ворожнечу між різними народами, культивувало великодержавний шовінізм. Пов-ною мірою це виявлялося в Україні. Тут царська влада закривала українські школи, клуби "Просвіти", газети та журнали, забороняла твори Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, інших письменників радикально-демократичного напрямку. Українці, як і інші приг-ноблені нації, згідно з циркуляром Столипіна від 1910 р. вважалися "чужородцями". Жорстоких утисків з боку самодержавства зазнавав і трудовий російський народ.

Маючи незліченні природні багатства і гігантські трудові ре-сурси, країна з вини царизму та правлячої верхівки знаходилася на межі убозтва. Ще до початку 1917 р. в Росії виникла революційна ситуація.

Друга народна революція в Росії визрівала в умовах, коли непримиренні суперечності між самодержавно-поліцейським ладом і потребами суспільного прогресу ще більше посилювалися у зв'яз-ку