Тимчасовий уряд ухвалив ряд постанов про наділення військо-вого міністра і міністра внутрішніх справ надзвичайними повнова-женнями у боротьбі з більшовицьким, а також національно-визво-льним рухом. Для мобілізації своїх сил Тимчасовий уряд скликав 12—15 серпня у Москві Державну нараду. ЦК РСДРП(б) розцінив цю нараду як змову проти народу. Були організовані страйки та мітинги протесту. В політичному страйку 12 серпня у Києві брали участь 22 тис. робітників. Мітинги і страйки відбулися також в інших містах і районах України.

Верхівка буржуазії та військові кола не були задоволені полі-тикою Тимчасового уряду, вважаючи її недостатньо рішучою. Ліде-ром цих сил став верховний головнокомандуючий генерал Корнілов.

25 серпня він зчинив заколот з метою встановлення в країні війсь-кової диктатури. Трудящі України та Росії виступили проти дикта-тури єдиним фронтом. Вони знешкоджували контрреволюційні еле-менти в місцевих гарнізонах, ізолювали окремі вогнища заколоту, запобігали спробам об'єднання контрреволюційних сил.

За таких умов розпочалася нова, найгостріша і тривала урядова криза. У пошуках виходу з неї в правлячих колах Росії вирішили тимчасово передати владу "раді п'ятисот" (директорії). З метою заспокоєння народу директорія 1 вересня, нарешті, проголосила Росію республікою, одночасно піддавши репресіям ліві революційні маси та їх організації.

Конференція фабрикантів та заводчиків Півдня Росії в телег-рамі воєнному міністру від 20 вересня, повідомляючи про арешт робітниками на ряді заводів Харкова адміністрації за відмову підви-щити зарплату, констатувала безсилля та бездіяльність влади. З Переяслава, де у вересні "команда одужуючих" заарештувала нача-льника міліції, повідомляли: "...всі посадові особи Тимчасового уряду погрожують, що складуть повноваження, віддавши хід подій озброєному натовпу". "Місцева влада безсильна" — повідомляли з Ровенського, Могильовського та Ямпільського повітів. Про безси-льність міліції в Ольгопольському повіті, втечу міліціонерів зі слу-жби доповідав 22 жовтня товариш прокурора Вінницького окруж-ного суду.

1.3. Законодавство Тимчасового уряду

В Україні після лютого 1917 p. діяло законодавство Тимчасо-вого уряду. Після утворення Центральної Ради, ще до проголошен-ня незалежності УНР, були зроблені перші кроки в напрямі україн-ської правотворчості.

Тимчасовий уряд значною мірою зберіг стару правову систему царизму. Його міністерство юстиції, на яке було покладено завдан-ня підготувати нове законодавство, висловилося щодо цього так:

"По взмозі зберегти існуючі закони та установи надалі до утворення нових Установчими зборами. З існуючих установ та законів скасу-вати лише ті, залишення яких при новому ладі безумовно немож-ливо". За цією настановою, були відмінені явно неприйнятні царські закони, які закріплювали права і привілеї вже поваленої монархічної влади.

Була здійснена амністія, проголошена свобода слова, розши-рені деякі права громадян. Але, коли трудящі вимагали розв'язання соціальних питань, видання законів про землю та мир, задоволення національних сподівань, їм пояснювалося: завдання Тимчасового уряду полягає в тому, щоб довести країну до Установчих зборів. Тимчасовий уряд зберіг в законодавстві становий розподіл суспіль-ства, станові привілеї та обмеження, хоча і визнавав необхідність їх відміни. Юридична нарада, яка розглянула це питання, заявила про неможливість здійснити в законодавчому порядку цей захід, поси-лаючись на те, що "становий лад переймає усе наше цивільне законодавство, станові (дворянські та інші) установи відають вели-чезним майном і раптова ліквідація станів неминуче призведе до хаосу та загибелі встановленого порядку".

Цивільне право. Центральними в цивільному законодавстві Тимчасового уряду були норми, які охороняли право приватної власності. На нараді в Москві О. Корейський підтвердив, що Тим-часовий уряд відмовився від будь-яких "посягань на приватну власність окремих громадян і станів". А міністерство юстиції навіть намітило підготувати законопроект про відшкодування збитків, заподіяних приватним особам під час революції. Помилкою Тимча-сового уряду було те, що він, по суті, нічого не зробив, щоб наділити трудящих власністю. Досить згадати, що селянство при Тимчасовому уряді так і не одержало землі. Розв'язання аграрного питання зачепило б інтереси великих землевласників.

У березні 1917 р. на I Всеросійському торговельно-промисло-вому з'їзді було сформульовано ряд програмних вимог, яких мав додержуватися Тимчасовий уряд у своїй законодавчій діяльності, зокрема створення сприятливих умов для приватного підприєм-ництва, залучення іноземного та вітчизняного капіталів у промис-ловість. Монополістична буржуазія вимагала якнайскоріше створи-ти торговсльно-промислові палати як органи її представництва.

Ці вимоги були схвалені Тимчасовим урядом. Він здійснив реформу акціонерного законодавства, побудовану "на принципах, що забезпечують цілковиту свободу приватної ініціативи у справі акціонерного засновництва", та перетворив біржові комітети у тор-гово-промислові палати. 20 березня Тимчасовий уряд прийняв на захист права власності постанову "Про кооперативні товариства та їх спілки".

Зловживаючи правом приватної власності, монополії одержу-вали колосальні прибутки. Так, синдикат "Продамет", що діяв в Україні, штучно придержував випуск металу, щоб тримати ринкову ціну на найвищому рівні та одержати якомога більше прибутків. Аналогічно діяв синдикат "Продвугілля". У зв'язку із зловживання-ми проти його хазяїв ще у 1915 p. було порушено кримінальну справу, проте її швидко закрили "за відсутністю доказів". Тимчасо-вий уряд, замість того щоб терміново прийняти антимонопольний закон, видав промисловцям Донбасу позику в 20 млн. крб. "на зміцнення оборотних коштів" та 3 млн. крб. "на устаткування", Використовуючи практично нічим не обмежене право приватної власності на шкоду трудящим, власники підприємств нерідко вда-валися до локаутів. Наприклад, у травні 1917 р. в Україні було зупинено 108 заводів, у червні — 125, а в липні — 206. Протягом тільки одного жовтневого тижня було закрито близько 200 шахт. Це була помилкова політика, котра за тих умов сприяла посиленню впливу більшовицьких ліворадикальних сил.

В інтересах збереження і зміцнення капіталістичного ладу