Тимчасовий уряд не міг не зважати на настрої трудящих. Він санкціонував ліквідацію найбільш одіозних установ царського ка-рального апарату — жандармерії та поліції: 6 березня 1917 p. було проголошено про ліквідацію корпусу жандармів, а 10 березня ска-совано департамент поліції. Почалось формування народної міліції. У складі міністерства внутрішніх справ замість департаменту поліції було утворене Головне управління у справах міліції. В той же час Тимчасовий уряд надав своїм губернським комісарам право вирішу-вати питання про прийняття на службу в міліцію осіб "достойних з числа колишніх членів поліції та корпусу жандармів". У результаті в Одесі, наприклад, у квітні 1917 р, відбували службу в міліції 4 колишніх пристави, 9 колишніх поліцейських, 46 раніше усунутих околодочних наглядачів, 121 городовий, 100 канцеляристів. Народ-ну міліцію у Бахмуті очолював колишній повітовий справник. Але були й нові моменти. Так, представники інтелігенції посіли посади міських і дільничних комісарів поліції.

На місцях, таким чином, діяла народна міліція, підпорядкова-на комісарам Тимчасового уряду, та робітнича міліція, підпорядко-вана Радам.

В Україні чиновники Тимчасового уряду неодноразово вико-ристовували загони народної міліції для придушення виступів селя-нства, борців за національне визволення, що свідчило про спроби Тимчасового уряду перетворити народну міліцію на інструмент своєї каральної політики. Проте зупинити дальший розвиток рево-люції у країні вони вже на могли.

Тимчасовий уряд намагався зберегти в основному стару судову систему. Головну причину недоліків судоустрою та судочинства він вбачав у відступі від буржуазної судової реформи 1864 p. і вважав за необхідне очистити судові статути від різних нашарувань пізніших контрреформ. Проте розмах революції не дозволив Тимчасовому уряду обмежитися тільки цим. Йому довелося підтвердити ліквіда-цію фактично зруйнованих революцією тих судових установ цариз-му, які були ненависні народові, — верховного кримінального суду, особливих присутствій за участю станових представників при Сена-ті та судових палатах, військово-польових судів. Проте після черв-невої кризи військове- польові суди були відновлені Тимчасовим урядом 12 липня 1917 p. під назвою "військово-революційних" з правом виносити смертні вироки. Такі суди влітку 1917 p. діяли у Києві, Житомирі, Вінниці, Кременчуку та інших містах прифрон-тове? смуги. Більш того, за наказом О.Керенського комісія з пред-ставників воєнного міністерства і міністерства юстиції підготувала законопроект про військово-революційні суди в тилу, за яким допускалося застосування смертної кари також в тилових умовах.

Основна форма дореволюційної судової організації — окружна юстиція — була залишена Тимчасовим урядом майже без змін, лише дещо розширилася її компетенція. Окружні суди навіть перетворили-ся в органи реєстрації спілок і товариств. Зміни у становищі засіда-телів полягали у відміні для них майнового цензу і допущенні до складу присяжних засідателів військових чинів, учителів церковно-приходських і народних шкіл та деяких інших категорій населення, які раніше були позбавлені цього права. Інші обмеження збереглися (не допускалася участь жінок, обмежувалася участь солдат і робітни-ків).

Значної демократизації зазнала мирова юстиція. Розширилася система мирових судів — вони були впроваджені у більшості губе-рній європейської частини Росії. В Україні мирові суди, ліквідовані (за винятком Одеси і Харкова) на основі судово-адміністративної контрреформи 1889 p., тепер були відновлені. Збільшилася також питома вага мирової юстиції. Постановою Тимчасового уряду від 4 травня 1917 р. "Про тимчасовий устрій місцевого суду" розширю-валася кримінальна і цивільна підсудність мирового суду. Тут тепер могли розглядатися цивільні позови до 1000 крб., а також криміна-льні справи, по яких покарання перевищувало півтора роки тюремного ув'язнення. Мирові суди, таким чином, заступили земських начальників у сфері виконання останніми судових функцій, а також волосні суди, повітових членів окружного суду і міських суддів. Замість одноособового мирового судді утворювалася колегія у скла-ді голови — мирового судді та двох членів суду. Щоб бути обраними в мирові судді і членами мирового суду треба було мати середню освіту і три роки попередньої державної служби.

Законом Тимчасового уряду від ЗО травня 1917 p. утворювали-ся суди по розгляду адміністративних справ. Згідно з цим законом у кожний повіт призначався адміністративний суддя. В губернських та обласних містах були сформовані особливі адміністративні відді-лення, а у Сенаті вищою інстанцією для адміністративних суддів став перший департамент. Вони розглядали конфлікти між держав-ними органами, комісарами уряду та громадськими установами.

Значним демократичним, але тимчасовим заходом було санк-ціонування урядом, так званих, тимчасових судів, котрі утворюва-лися з перших днів революції на основі самодіяльності мас. Такі суди керувалися революційною совістю та власною правосвідоміс-тю. Тимчасовий уряд вжив відповідних заходів, щоб ввести їх діяльність в рамки російської законності. Він поставив діяльність означених судів під контроль мирових суддів. 6 березня було розро-блено інструкцію про тимчасові суди. Вони утворювалися у складі мирового судді, який виконував функції головуючого, і двох членів суду: одного представника від робітників і одного — від солдатів. Тимчасовим судам надавалося право розглядати справи про злочи-ни, спрямовані проти особистої безпеки та майнових прав грома-дян, порядку і спокою.КУРСОВА РОБОТАна тему:“Українська революціярр. ПЛАНВСТУП1.СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГТИ ЛЮТНЕВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (лютий-жовтень 1917 p.)1.1. Перемога Лютневої революції.Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур1.2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні1.3. Законодавство Тимчасового уряду1.4. Боротьба за національно-державне відродження України.Утворення Центральної Заради. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО УНР2.1. Організація центральної влади2.2. Організація місцевої влади2.3. Військове будівництво та спеціальні служби УНР2.4. Судова система УНР2.5. Законодавча діяльність Центральної Заради.6.Останні дні Центральної ЗарадиИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема даної курсової роботи: “Українська революція