Безпощадно було страчено й тих стар-шин, які наприкінці 1651 p. — на початку 1652 p. створили опози-цію Хмельницькому (це були полковники С.Герасимов, М.Гладкий, Л.Мозиря, С.Підібайло та ін.). Суворо карали осіб (здебільшого це були селяни), які нападали на старшинсько-шляхетські маєтності.
У той же час спостерігається чимало випадків, коли смертна кара замінювалася штрафами.
Судочинство. Процес в генеральному, полкових, сотенних і курінних судах відбувався за нормами звичаєвого права. Зберігало-ся шлякування чи гоніння слідом. Це був засіб досудового слідства. Засідання були публічними. Допускалося оскарження рішень і ви-років у сули вищої інстанції. Вироки, винесені за злочини, вчинені у бойових діях, оскарженню не підлягали.
Отже, у 1648—1654 pp. починає створюватися національна правова система України, хоча вона все ще грунтувалася на Литов-ських статутах і магдебурзькому праві. Це явище було пов'язане з молодістю української державності.
Використана література
Енциклопедія українознавства. — Т. 4. — С. 1241.
Історія української культури. — С. 156.
Щербак В. О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини XVII ст. // УЇЖ. — № 5. — С. 69.
Наливайко Д. С. Козацька Християнська республіка // Запорізька Січ у західноукраїнських історико-літературних пам'ятках. К., 1992. — С. 85.
Степанков В. Є. Українське козацтво і формування національної держави на Україні // УЇЖ. — 1990. — N" 12. — С. 23.
Смолій В. А. Про нові підходи до вивчення історії українського козацтва // УЇЖ. — 1990. — № 12. — С. 14
Аполович О. Розповіді при запорізьких козаків. К., 1991 - С. 11.