II ст. до н. е., як уже зазначалося, Греція потрапила під владу Риму. Але, як писав поет Горацій, "полонена Греція перемогла некультурного переможця". Гордовитий Рим, перед яким тремтіли завойовані народи, змушений був схилити голову перед величчю культури крихітної Еллади. Пізніше він, ставши велетенською імперією, створить свою небуденну культуру, але лише тоді, коли набереться досві-ду у завойованого сусіда. Спочатку Рим запозичив весь пантеон грецьких богів, змінивши їхні імена на латинсь-кий лад; скульптори та художники намагались копіювати грецькі зразки; поети і драматурги переспівували сюжети неповторної грецької поезії і драми. Вплив грецької куль-тури був настільки сильним, що на початку, після завою-вання Еллади, римська наука стала двомовною. У римсь-ких освічених родинах прийнято було розмовляти поряд із латинською ще й грецькою. Вчений Апулей писав латинсь-кою, а Марк Аврелій — грецькою. Лише з часом римські філологи розробили лексичну і синтаксичну систему латини настільки, що нею можна було передавати всі тонкощі грецької мови.
КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
Римська держава виникла і зміцніла на території Апеннінського півострова. Греки назвали її Італією. Назва "Італія" походить від латинського слова "вітеллюс", що означає "бичок", "телятко".
Основу півострова складають Апеннінські гори. Вони ніби поділяють півострів на три великі області: північну, центральну і південно-східну.
Півострів омивається Середземним морем. У давнину більша частина півострова була вкрита густими лісами за-хідноєвропейського типу (дуб, в'яз, бук, каштан). Із пло-дових дерев росли яблуні, фанати. Аж у пізніші часи італій-ський пейзаж прикрасили цитрусові, пальмові, кипарисові й оливкові дерева.
Тваринний світ давньої Італії був подібним до середньо-європейського (лань, серни, свині, вовки, лиси і т.д.).
Надра півострова були відносно бідними на корисні копалини: невелика кількість золота і срібла, мармур, за-лізо, мідь.
Найдавніше місцеве населення (лігури, сікани, корси та ін.) в кінці II тис.— на початку І тис. до н. е. було витіснено прибульцями з придунайських територій, які називалися італіками. Серед етнічних груп італіків своїм розвитком і чисельністю виділялися латини. Зі Сходу прийшли фінікійці і греки.
Вся історія Італії пов'язана з Римом, який, за переказа-ми, був заснований братами Ромулом і Ремом у 753 р. до н. е. У давнину словом "Рим" називали і місто, і державу, і республіку. Рим був історичним витоком одноіменної імперії.
Якщо давати узагальнюючий портрет римської культури, то слід сказати, що це самобутня рецептативна (усвідомлене запозичення і засвоєння чужої культури) культура. Харак-терними особливостями є те, що в її творах серцевиною стояли держава, воїн, юрист, а не філософ, митець або індивідуальність в антично-грецькому розумінні. Сила, а не витонченість, могутність, а не швидкість, масивність, а не краса, практичність, а не грація, факт, а не уява домінують у римському мистецтві. При всій своїй залежності від грецької культури римляни творили свою культуру. Римській культурі був властивий традиціоналізм, а не динамізм, що зумовило не лише її життєвість, але й величезну роль для дальшої культурної історії Європи, особливо Західної. Антична римсь-ка культура датується серединою VIII ст. до н. е. — 476 р. н. е. У цих хронологічних рамках можна виділити:
Перший — царський, що охоплює середину VIII ст. до н. е. — 510 р. до н. е. У цей період правили сім царів. У суспільстві домінували етруски. У 509 р. до н. е. римляни пов-стали проти ненависного Тарквінія Гордого. Цим і завершився царський період, але римляни зобов'язані етрускам вкладом у розвиток матеріальної і духовної культури. До речі, одним із символів влади царів були фасції — жмут різок із секиро, яку італійські фашисти згодом запозичили в якості емблеми.
Другий — республіканський, що тривав з 509 р. до н. е. до ЗО р. до н. е. Він насичений завойовницькими похода-ми і громадянськими війнами, позначений створенням сильної римської італійської і середземноморської держа-ви. Латинська мова поширюється на всьому Апеннінсько-му півострові. Відбувається еллінізащя мистецтва — активне засвоєння грецьких літературних форм із римським змістом. Підкорена Греція підкорила суворих переможців.
Третій — період культури Римської імперії, що три-вав з ЗО р. до н. е. до 476 р. н. е. На культурі цього пері-оду позначається ідея величі і вічності Риму. У цей час створюється єдина елліністична культура. На релігійно-му горизонті з'являється християнство. На рубежі III — IV ст. античні традиції відступають перед культурними постулатами християнства.
Римське мистецтво виникло в результаті взаємодії твор-чості місцевих італійських племен, насамперед етрусків, з грецькою культурою. Мистецтво Риму розвивалось у тісно-му контакті з мистецтвом підкорених народів, що входили до складу Римської імперії. В основі образів римського мистецтва лежить реальна дійсність, хоча мотиви з міфо-логії були улюбленими для римлян.
Спадщина Стародавнього Риму надзвичайно багата. Римські майстри створили грандіозні архітектурні ансамблі, прекрасні скульптурні портрети, чудові фрески, мозаїки.
Великим внеском у світову культуру є давньоримська література і театр. Неоціненне значення поетичних творів Вергілія, Горація, Овідія, історичних праць Тіта Лівія, філо-софії Лукреція, промов Цицерона, сатири Марціала.
Значна роль у розвитку античного мистецтва належить етрускам — племенам, що населяли північно-західну час-тину Апеннінського півострова. Етрурія являла собою фе-дерацію 12 міст-держав. Деякі з них налічували до ЗО тис. жителів. У соціальному аспекті етруське суспільство поді-лялося на панівну знать, очолювану царем, і рабів. Етрус-ки були прекрасними мореплавцями, вели широку торгів-лю, займалися землеробством.
Великий вплив на культуру Етрурії мала Греція. Це пояснювалося, насамперед, виникненням грецьких поселень на півдні Італії. Греки навчили етрусків будувати храми з каменю, виготовляти керамічні вироби. Під впливом грець-кої скульптури й живопису розвивались