У 1980 році над унікальною пам'яткою архітектури — площею Ринок виникла загроза повного знищення. Поки над нею висів «Дамоклів меч...», як писав 10 вересня А.Зубков у «Молоді України», два будинки завалилися і при йшлось будувати нові, щоправда, у стилі ретро, а ще трьом загрожує ця ж доля. Як виглядали ці будинки від сторони вул. Галицької, можна судити із фотографії, поданої 26 жовтня у газеті «Прикарпатська правда».

З усіх будинків на площі Ринок, що збереглися до нашого часу, найбільш цікаві два — під номером 4 і 6. Перший з них зразок цивільного будівництва XVIII століття. У ньому знаходиться одна з найстаріших аптек нашого міста.

Вона була відкрита у 1911 році. На другому поверсі будинку під номером 6 9 листопада 1884 року урочисто була відкрита Українська читальня. Відкрив її український мовознавець, автор «Малорусько-німецького словаря» С.Желехівський, якого і було обрано її головою!. Відкриття читальні привітав український письменник С.Кониський, який з Києва надіслав таку телеграму: «Вітаю станиславівських робітників на ниві освіти і розвою руського народа. Щастя Боже Вашій Читальні».

Через місяць, 9 грудня 1884 року, у приміщенні Читальні знову зібрався цвіт тогочасної української громадськості Західної України, щоб на установ-чих зборах заснувати Товариство руських жінок. Із відповідною доповіддю вис-тупила письменниця та організаторка жіночого руху Н. Кобринська. І.Франко привітав нове Товариство віршем «Женщина», в якому виразив радість, що жінка "по стежці життєвій іде з ним (чоловіком. — В.П.) спільно, думає і вчиться —учасниця всіх трудів, втіх, надій".

7 грудня 1884 року у газеті «Діло» І.Франко опублікував статтю «Перед збором руського жіночого товариства у Станиславові», а 11 грудня — «Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станиславові», відзначивши небуденність цієї події у громадсько-культурному житті Західної України.

Герб міста Станиславова (18-е ст.).

2.Композиційно-планувальні рішення

В 1666 році була зведена дерев'яна ратуша. Напевне, ця споруда була тимчасовою, бо у 1672 році вона була вже дерев'яно-кам'яною. Про це ми дізнаємось від німецького мандрівника Ульріха фон Вердума, який побував у Станіславі в січні 1672 року і в своєму «Щоденнику» описав його, згадуючи про ратушу. Думаємо, що читачам буде цікаво познайомитись з уривком опису міста:

«Лежить воно на рівній площині, де перед тим було село Заболоття, яке тепер є одним з передмість. З трьох інших сторін місто оточене озерами та болотами, через котрі тече невеличка річка Бистриця і впадає в міський рів. Фортифікація складається з шести регулярних бастіонів з полісадом внизу із дубових колод. Воєвода мав ще намір обмурувати рови каменем і оточити місто ще й зовнішніми фортифікаціями. Головна лінія бастіонів має 150 стіп довжини. Пан Франсуа Карассіні з Авіньйона, підполковник у Гвардії воєводи, побудував ці фортифікації.

У місті знаходиться римський костел, одначе з дерева, поки-що будується красивий з каменю. Є одна церква вірменська, одна руська, одна єврейська синагога... Ратуша стоїть посередині великого чотирикутного ринку. Побудована вона у вигляді башти з різними заглибленнями, почасти мурована, почасти з дерева. Воєвода (Андрій Потоцький — М. П.) заснував тут також вищу школу з п'ятьма професорами. Замок, у якому він сам зараз мешкає, також лише з дерева... Місто має три муровані брами...» Ось такий вигляд мав Станіслав через десять літ після отримання магдебурзького права.

Крім суду і органів міського управління, в ратуші розміщувався спостережний пункт. В 70—90-і рр. XVII ст. велася турецько-польська війна, яка докотилася і до Прикарпаття. У 1676 році з сторони Кам'янця-Подільського (завойованого Магометом IV 1672 року) на Покуття вторглась турецько-татарська армія Ібрагіма-паші, прозваного шайтаном. Перед цим упали фортеці Чорткова, Бучача та інші. Доля нашого краю залежала від Станіславської фортеці. Війська Ібрагіма-паші штурмували Станіслав декілька днів. Була знищена північно-східна частина передмістя. З ратуші велись спостереження оборонців за переміщенням турецьких і татарських загонів. Місто мужньо перенесло облогу, затримало біля своїх стін нападників і тим самим дало можливість зібратись з силами польській армії, щоб потім перемогти армію Ібрагіма-паші під Журавном. У зв'язку з поруйнуванням міста та героїзмом під час облоги Варшавський сейм у 1677 році звільнив мешканців Станіслава від податків.

ТРЕТЯ РАТУША

Згідно з одними свідоцтвами через низьку міцність та надійність, згідно з іншими — через невдоволеність Потоцького її архітектурними якостями муровано-дерев'яна ратуша проіснувала лише декілька років і після турецької облоги була розібрана. На цьому ж місці звели нову ратушу (третю). її будівництво було доручене надвірному архітекторові Королю Беное, який завершив будівництво у 1695 році. Архітектор уміло поєднав стрільчасті вежі з крокв'яним склепінням поверхів у формі хреста, рамена якого виходили чотирма кінцями до кутів ринку і чотирьох сторін світу. Як відзначає С. Ковальчик (Kowalczyk J. Sebasitiano Serlio a