"Депортації населення з українських етнічних земель (1939 – 1951 рр.) "

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Польсько - українські відносини у міжвоєнний період на західноукраїнських землях.

РОЗДІЛ 2. Міграції та депортації українського і польського населення у 1939 – 1944 рр.

2.1 Вплив радянсько – німецьких договорів 1939 року на становище західноукраїнських земель.

2.2 Волинська трагедія 1943 р. та її наслідки.

РОЗДІЛ 3. Депортаційні процеси в етнічних українських землях 1944 - 1946 рр.

3.1 Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944 - 1946 рр.

3.2 Депортації польського населення УРСР у 1944 – 1946 рр.

3.3 Боротьба ОУН – УПА проти переселенської політики Польщі та СРСР у 1944 – 1947 рр.

РОЗДІЛ 4. Акція „Вісла” – метод вирішення української проблеми в Польщі.

4.1 Мета і наслідки Акції “Вісла”.

4.2 Вирівнювання польсько – радянського кордону 1951р.

РОЗДІЛ 5. Сучасний стан і просвітницька діяльність колишніх переселенців в Україні.

ВИСНОВКИ

ЗНОСКИ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Вибрана тема зараз є актуальною, у зв’язку з 60-ю річницею виселення етнічних українців з території Польщі. А ще, мене спонукало до обрання цього питання недостатня його дослідженість, прагнення дізнатися правду про події тих часів. Метою моєї курсової роботи є встановлення історичної справедливості до постраждалих людей.

Але у автора є і особистий інтерес до цієї теми. Він народився в українській родині, яка була переселена весною 1945 року з Польщі в Україну. Хоч пройшло багато років з того часу, а в родині часто повертались до цієї теми, так як моя бабуся Зореслава Куц родом з м. Ярослава, славного міста заснованого Ярославом-Мудрим.

Влітку 2003-го автор мав можливість відвідати м. Ярослав. Знайшли в його передмісті той будиночок в якому народилася в 1943р. бабуся автора, і який була змушена покинути з родиною. Судячи з фотографій і з бабусиних розповідей, він зовсім не змінився, як і більшість будинків на вулиці. Автор зауважив, що будівлі були різних стилів, тобто польського та українського, що підтверджувало розповідь бабусі про те, що і українці і поляки комфортно і мирно жили поряд, українці ходили до церкви, поляки до костьолу, святкували разом свята, діти ходили до гімназії де навчання проводилося українською та польською мовами, спілкувалися, одружувались.

Був автор і в Українській церкві в м. Ярославі де зберігається і досі багато пам’яток української культури. Богослужіння до нині проводиться українською мовою.

Бабуся, після виселення, з батьком і мамою опинилась в м. Калуші, а тепер проживає в м.. Коломия, член об'єднання українців переселених з Польщі, “Відродження”.

Радянська офіційна пропаганда і радянська історіографія твердили тільки про добровільний, погоджений з обох боків, мирний обмін польського та українського населення. Зокрема, так констатує ці події офіційна “Історія КПРС”.

Населення України, Польщі і переселенці, які знали, що творилося в Польщі в ході їх переселення, про це вголос відкрито не говорили, проте на побутовому рівні ці події засуджувались, бо публічно це робити було не дозволено.

Міграційні процеси населення Польщі і Західної України у перші повоєнні роки за своїми масштабами відносяться чи не до найбільших у Європі в середині ХХ століття.

Депортацію українського населення з Закерзоння і саму акцію ”Вісла” можна віднести до однієї з найбільших трагедій українського народу, бо це був справді свідомий злочин проти корінного населення, яке з прадавніх часів заселяло українську етнічну територію Польщі.

Практично, для всіх українців Надсяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя процес виселення з рідних земель був справжньою трагедією, а також і для українців, які залишилися в Польщі.

Характерною особливістю даної проблеми є її недостатнє дослідження та розкриття в науковій літературі України та Польщі. В Україні тільки в роки незалежності започатковано видання документів, матеріалів і спогадів про переселення українців. Реалізація насильницького переселення українців зі своїх етнічних земель здійснювалась у період розробки основоположних документів Організації Об'єднаних Націй, зокрема – Декларації прав людини, що кваліфікує ці дії, як злочин проти людства. Однак Польща, яка є членом ООН з 1945р., до тепер на офіційному рівні не засудила цих депортаційних акцій.

В ході своєї роботи я використав багато літератури, основну можна коротко оглянути.

Книжка “Акція Вісла” в контексті українсько-польських відносин ХХ століття”. Книга є збірником матеріалів регіональної конференції, присвяченої 50-літтю операції “Вісла” 19 квітня в Івано-Франківську. У цьому виданні описано дослідження проблем українсько-польських відносин, переселення українського населення.

Видана за редакцією М. Геника 1999р. в м. Івано-Франківську.

Книга “Ярославщина і Засяння 1931-1947рр.” Історико-мемуарний збірник екскурсів в історію, описи побуту, звичаїв, економіки, освіти, культури. Видана за редакцією Мирослава Семчишина в 1986р. в м. Торонто. Книга об'ємна на 797-ми сторінках.

Книжка “Історія села Слобода”, автор Іван Вількос. Розповідає про переселення українського населення з Польщі, трагічні сторінки життя українців після переселення на території Радянської України. Видана за редакцією О.Гаврилюка 2002р. в Коломиї.

Книга “Де срібнолентний Сян пливе”, Івана Кривуцького. У творі описані події у так званому “Закерзонні” – західних українських земель, які за Ялтинською угодою після Другої світової війни опинилися під Польщею. Висвітлюється боротьба УПА на захист українського населення від фізичного знищення на рідній землі, екскурси в історію. Видана 2002 р. в м. Львові.

Книжка “Оглянувшись у минуле” Ярослави Філь. У книзі спогади Я.Філь про часи перебування у підпіллі ОУН і її діяльність в УПА. Видана 2003р. у Варшаві.

Книжка “Депортації” том 3. Спогади. В книжці друкуються спогади депортованих з кінця 1944р. до липня 1946р. українців. Переважну більшість спогадів