Акція “Вісла” тривала з 28 квітня до 12 серпня. За цей час з українських етнічних земель Польщі виселено на північно-західні землі 140575 осіб української національності та змішаних польсько-українських сімей.

Командиром акції “Вісла” було призначено генерала С.Мосора який одержав від ЦК ПОРП і польського уряду надзвичайне повноваження. В складі групи діяв польовий суд. Так, з першого травня до 31 липня 1947 року було виконано 133 смертних вироки. До цього слід додати, що всі українці, які були запідозрені в співпраці з УПА, а то просто свідомі українці, були вивезені в концтабір Явожно. Тут опинилися українські лікарі, інженери, вчителі, 22 українських греко-католицьких та 5 православних священиків. Через цей уже польський табір Явожко, філіал колись німецько-фашистського табору Освенцім, пройшло 3936 в'язнів-українців, в тому числі 823 жінки. Від тортур, недоїдання, антисанітарних умов в концтаборі Явожно померло понад 150 осіб, він був значно гірший від німецького.

Акція “Вісла” проходила протягом трьох етапів. На першому етапі війська одержали такі завдання: дивізія Корпусу Внутрішньої Безпеки повинна була ліквідувати в районі Тіски – Балигорода сотню УПА “Біра”, шостій дивізії – ліквідувати сотню УПА “Хріна” – біля Сянока, що діяла на південь від Сянока, сьома дивізія піхоти повинна була знищити сотню “Стаха”, що діяла на південь від Сянока, восьмій дивізії ставилось завдання ліквідувати сотню “Крилача”, яка діяла в районі села Добра. Дев'ята дивізія піхоти мала знищити сотні “Бурлака” і “Громенка”, які діяли біля Перемишля. Військо мало завдання – одночасно виселити все українське населення.

Непотрібно бути математиком, щоб підрахувати співвідношення сил – а воно було 30:1. Виходячи із цього порівняння, і враховуючи те, що польському війську не вдалося повністю, чи хоч більш-менш розбити чи взяти в полон відділи УПА, ми можемо тільки захоплюватися героїзмом вояків УПА та вмілим командуванням ними.

Майже всі сотні тактичного відтинку “Лемко” протягом травня-червня 1947 року перебували в безперервних боях і рейдах, не мали відпочинку, голодні, без одягу, взуття зуміли прорватися через оточення і вийти на чеську або Радянську границі, а там аж до Німеччини. Отже, проблему української меншості в післявоєнній Польщі поляки хотіли розв’язати “вогнем” і “мечем”. Навіть на шкоду самій Польщі, бо багато колишніх українських сіл, особливо в горах, залишались пустками.

За час акції “Вісла” з українських етнічних земель Польщі виселено на північно-західні землі 140575 осіб української національності та змішаних польсько-українських сімей, з Ряшівського воєводства виселено 85339 осіб, з Краківського – 10510 осіб, з Люблінського – 44726 осіб

Загальні дані щодо наслідків акції “Вісла” за період від 1 травня до 16 серпня 1947 року з інших воєводств: [41]

Воєводство | Транспортів | Населення | Коней | Корів | Нерогата худоба

Білостоцьке | 3 | 995 | 261 | 404 | 762

Гданське | 15 | 5280 | 914 | 1490 | 1858

Кошалінське | 104 | 31169 | 4164 | 8535 | 8348

Ольтшинське | 161 | 56625 | 9678 | 17647 | 21617

Опільське | 10 | 2442 | 195 | 1082 | 940

Познанське | 6 | 1437 | 125 | 565 | 305

Щецінське | 47 | 15058 | 2208 | 4337 | 6709

Вроцлавське | 56 | 15491 | 1976 | 7521 | 5603

Зеленогірське | 40 | 10870 | 946 | 4148 | 3165

Разом | 442 | 139467 | 20466 | 45729 | 49297

Оскільки виселення тривало і по закінченні акції “Вісла”, то є всі підстави стверджувати, що загальна чисельність виселених становила не менше 150 тис. осіб

Окремо слід сказати, що великі міграційні потоки на західні землі Польщі (частково добровільні, а частково насильницькі, які стосувалися українського населення). Про масштаби цих потоків свідчать дані польського дослідника А.Маріанського. Станом на 1950 рік з шестимільйонного населення Західних земель Польщі 5 млн. становили переселенці. Серед останніх, понад 30% становили репатріанти з СРСР, а здебільшого поляки з Західної України.

Це стосується насамперед Вроцлавського воєводства, серед населення якого 34.9 % становили репатріанти з СРСР, питома вага яких досягла 24% загальної чисельності населення воєводства.

Наведені вище дані лише фрагментарно відтворюють ті масові і насильницькі міграційні процеси щодо населення, які мали місце в Польщі і Західній Україні в перші повоєнні роки після Другої світової війни.

В теперішніх умовах, за наявності розсекречених архівних матеріалів відкрилися більші можливості щодо ґрунтовнішого вивчення і аналізу проблеми депортації і репатріації населення Польщі і України, виявлення справжніх причин і наслідків цих трагічних процесів. В основному це відноситься до українців і України, так як частину українських земель віддано Польщі, а етнічних українців з цих земель депортовано до УРСР, а частину до колишніх німецьких земель.

4.2 Вирівнювання польсько – радянського кордону 1951р.

Без землі, без пісні й мови

Завмирає все живе.

Лиш надмір до них любові

Нас в безсмертя заведе.

Люба ЮРКІВ.

“Правительство Польской Республики обратилось недавно к правительству СССР с просьбой обменять небольшой пограничный участок территории Польши на равный пограничный участок територии СССР вследствии экономического тяготения этих участков к смежным районам СССР и Польши.