ті часи Кревська унія відповідала інтересам польських та литовських феодалів. Прагнучи зберегти і посилити панування на білоруських та українських землях, литовські феода-ли шукали підтримки у польських феодалів та польського короля. Внаслідок підписання Кревської унії та реалізації її умов погірши-лося становище південно-руських земель. У 90-х роках XIV ст. удільні князівства українських земель були значно ослаблені, що стало однією з передумов здійснення загарбницької політики польських феодалів щодо населення цих земель.
6. Значення Галицько-Волинської держави для українського народу.
Розвиток Галицько-Волинської держави був зв'язаний з її географічним становищем: країна, розташована на шляху, що найкоротшою лінією з'єднував Балтійське море з Чорним, після занепаду Києва перейняла на себе головні торгові і політичні користі. Значення її збільшував також східно-західний шлях, що ще не цілком утратив свою комунікацій-ну роль. Галицько-волинські князі зуміли цю територію укріпити і забезпечити, і хоч за молодості Данила прийшла небезпечна угорсько-польська інвазія, все-таки пізніше держава прийшла до рівноваги і утвердила свої західні та південні кордони. Господарство західних земель, під впливом розвитку торгівлі, піднеслося на ви-щий рівень, продукувало збіжжя на експорт, переймало також західну техніку (млини). Населення було тут густіше, як на сході, а ще збільшилося, коли почали напливати емігранти з Наддніпрян-щини, що втікали з-під татарської влади.
Галицько-Волинська держава щасливо перейшла період поділів і під сильною князівською владою зберегла територіальну єдність. Заслугою Данила було те, що він зумів подолати боярську олігар-хію, так що його наступники, розпоряджаючи всіма силами краї-ни, могли ставити собі ширші державні цілі. В організації дер-жави, особливо в адміністрації і війську, використано західні зразки, щоб захистити державу від небезпек, які йшли з монгольського сходу. У закордонній політиці галицько-волинські князі спиралися головно на союз із Німецьким орденом та Литвою і таким способом могли протиставитися Польщі і Угорщині.
Галицько-Волинська держава об'єднувала тільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тут сильніше зазначилися прикме-ти української культури, що стали основою національної незалежності. Близьке сусідство з Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. Після занепаду Києва Галицько-Волинська держава продовжила на ціле сторіччя існування держав-ної організації і стала головним політичним центром для всієї України.
Список використаних джерел
1. Історія України: Соціально-політичні аспекти. – К., 1991.
2. Україна і світ. Історія господарства. – К., 1994.
3. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – К., 2001.
4. Історія держави і права України. Підручник. За ред. Тація В.Я.,Рогожина А.Й. – К., 2000.
5. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.
6. Велика історія України від найдавніших часів. – К., 1993. – Т.1.
7. Історія русів. – К., 1993.