У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


для кількісного зростання промислової буржуазії, нагромадження її капіталів, зміцнення еконо-мічного становища і ролі в житті суспільства. Промислова буржуазія поповнювалася вихідцями з різних станів — дворянства, купецтва, заможного капіталізованого селянства. Важливим джерелом її зростання було купецтво, яке вкладало значні кошти в різні галузі промисловості. В Україні купецький капітал проникав у таку провідну галузь, як цукроваріння. До середини 80-х років деякі купці зосередили у своїх руках по кілька цукрових заводів. Чимало купців орендували селянські та поміщицькі землі, щоб почати на них видобування вугілля.

Тісні зв'язки встановлювалися між промисловим і торговельним капіталом. Фабриканти часто самі налагоджували збут своїх товарів, а торговельний капітал ставав підґрунтям для створення нових промислових підприємств. Швидко збільшуючи торговельні обороти, використовуючи капіталістичний кредит, торгова буржуазія посіла в Україні досить видне місце.

В Україні клас буржуазії формувався також з представників технічної інтелігенції і частково капіталістів-іноземців, які пересе-лялися в Україну і вкладали свої капітали у важку промисловість: вугільну, металургійну, машинобудівну.

До буржуазії фактично належала і та частина дворянства, яка стала на шлях капіталізації своїх господарств, перетворюючись у власників промислових підприємств. Ці підприємці з числа дворян розширювали та удосконалювали своє виробництво, ставали членами акціонерних та майнових товариств, передусім у спиртогорілчаній, цукровій та борошномельній галузях.

З розвитком капіталізму у сільському господарстві клас бур-жуазії почав поповнюватися вихідцями з селянського середовища. Сільська буржуазія, або заможне селянство, складалася з самостійних хазяїв, власників торговельно-промислових закладів, поєднувала у своїй господарській діяльності торговельне землеробство з промислами. З'явився особливий тип селянина-підприємця. Дуже інтенсивно відбувалися подібні процеси у Степовій Україні.

Промисловий переворот, що завершився в останні десятиріччя XIX ст., подальший розвиток капіталізму в промисловості і торгівлі спричинили певні структурні зміни у класі буржуазії. Зростання машинної індустрії, небачена до того концентрація виробництва зумовлювали зосередження великих промислових підприємств в руках окремих капіталістів. Лідером буржуазного класу стає ве-ликий промисловий капітал, що підпорядкував собі і торговельний, і гроновий капітали. Саме внаслідок промислового перевороту завершилося формування промислово-торговельної буржуазії як класу.

Проте велика фабрично-заводська промисловість в Україні і після промислового перевороту продовжувала співіснувати з масою дрібних кустарно-ремісничих і мануфактурних закладів. Це обумо-влювалося специфікою розвитку економіки у пореформений період, збереженням феодальних пережитків у вигляді багатоуклад-ності господарства.

Дані перепису населення 1897 р. свідчать про таку структуру промислово-торговельного населення дев'яти губерній України. Велика буржуазія становила 289,5 тис. осіб (разом із сім'ями). Середньої буржуазії — заможних хазяїв — в Україні було 413,6 тис. До дрібної буржуазії належало близько 910 тис. осіб. Переважна більшість заможних селян належала до дрібної сільської буржуазії. В Україні її разом із сім'ями налічувалося 3,6 млн осіб. У середовищі буржуазії формувався соціальний прошарок буржуазної інтелігенції — лікарі, адвокати, землеміри та ін.

У період, що розглядається, буржуазія в Україні, як і в ціло-му в Російській імперії, займала досить привілейоване становище.

Купецтво звільнялося від подушної податі, користувалося правом оптової і роздрібної торгівлі. Особливе значення для розширеної підприємницької діяльності буржуазії мали фінансова і кредитна реформи, надання підприємцям і торговцям права користуватися різноманітними формами державного кредиту, політика протекціо-нізму, яка проводилася урядом: введення вигідних буржуазії митних тарифів, казенні замовлення, гарантовані доходи в деяких га-лузях тощо.

В Україні функціонували три контори Державного банку — в Києві, Одесі, Харкові і близько 20 його відділень в інших великих містах. І хоча значна частина коштів Державного банку направлялася поміщикам, поступово питома вага Банку в кредитуванні тор-говельно-промислового обороту зростала. В цей час створювалася і система приватних кредитних установ. Вона включала приватні акціонерні банки, міські комерційні банки, товариства взаємного кре-диту, кредитно-ощадні товариства. В Україні, наприклад, було 10 акціонерних банків: Київський приватний комерційний банк, Харківський торговий, Південноросійський промисловий, Одеський обліковий та ін.

Велика промислово-торговельна буржуазія України являла собою згуртовану соціальну групу, об'єднану спільними інтересами одержання максимальних прибутків від експлуатації мас і природ-них ресурсів. Проте, незважаючи на свою економічну могутність в умовах панування царату і дворянства, буржуазія не мала усієї по-вноти політичних прав, що відбивалося на її економічному становищі. Прагнучи знайти шляхи свого класового оформлення, намагаючись впливати на економічну політику уряду, буржуазія стає на шлях створення представницьких організацій великого капіталу. Саме в Україні виникло одне з таких об'єднань — З'їзди гірничо-промисловців Півдня Росії. Ця організація об'єднувала велику буржуазію кількох провідних галузей промисловості Донбасу. її перший з'їзд відбувся у 1874 р. у Таганрозі, наступні проводилися здебільшого у Харкові. На цих з'їздах розглядалося широке коло економічних проблем. Завдяки діяльності подібних представниць-ких організацій зростали і зміцнювалися зв'язки великої буржуазії з урядом, який починав прислуховуватися до її вимог.

Робітничий клас. Новим явищем у соціальній структурі пореформеного суспільства була поява пролетаріату — класу найманих, формально вільних робітників, вимушених продавати свою ро-бочу силу капіталістам.

Зростання видобутку вугілля, залізної руди, безперервне зро-стання виплавки чавуну та сталі, розвиток виробництва цукру тощо обумовили швидкий процес формування робітничого класу України. У 1897 р. український пролетаріат налічував 1480 тис. осіб. За видами занять він поділявся так: у промисловості працюва-ло 330 тис. робітників, на транспорті — 60 тис, у торгівлі — 35 тис, поденників і чорноробів налічувалось близько 200 тис. осіб та ін. Найбільше промислових робітників зосереджувалося в Катеринос-лавській, Херсонській, Київській та Харківській губерніях. Крім то-го, в


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8