Україні вже було понад 425 тис. найманих робітників, постійно зайнятих в сільськогосподарському виробництві. В містах «пролетарізація» захопила міщанство2. Про національний склад робіт-ників України певне уявлення дають матеріали переписів. Вони свідчать, що робітники — уродженці українських губерній становили близько 75 % робітничого класу України.
У процесі розвитку промисловості поступово почали форму-ватися постійні кадри робітників. Міцний прошарок постійних кад-рів складався насамперед серед металістів, значна частка постійних кадрів була серед робітників кам'яновугільної промисловості. У 80-ті роки в Донбасі більша частина шахтарів працювала постійно. Цей процес відбувався і в цукровій промисловості, щоправда, повільніше через сезонний характер виробництва. Не залишався осторонь і сільськогосподарський пролетаріат України. Одночасно відбувалася концентрація робітничого класу. Наприкінці XIX ст. Росія за показником концентрації робітників на великих фабриках і заводах вийшла на перше місце у світі, а Україна щодо концентрації робітників посіла одне з перших місць у Російській імперії.
За правовим становищем робітники тривалий час залишалися безправною категорією населення. Фабриканти, власники заводів визначали на свій розсуд умови найму, робочий час, розміри заро-бітної плати, довільно впроваджували систему штрафів. Важкі умови праці на промислових підприємствах викликали зростання травматизму. Особливо небезпечними для життя і здоров'я робітників були умови праці на шахтах Донбасу, в металургійній та ма-шинобудівній промисловості. Проте майже до кінця XIX ст. у Росії не було законів про відповідальність підприємців за каліцтва і смерть працюючих на фабриках і заводах.
Робочий день тривав 12 годин і більше. Широко застосовува-лися понадурочні роботи. В деяких договорах з робітниками адміністрація заводів і не визначала тривалості робочого дня. Особли-во жорстоко експлуатували робітників на невеликих промислових підприємствах: суконних фабриках, цегляних, винокурних заводах.
І лише на початку 80-х років під впливом масового страйково-го руху робітників царський уряд почав регулювати відносини між робітниками і підприємцями через видання фабрично-заводського законодавства. І все ж робітники зараховувалися в податний стан і мусили відбувати військову повинність.
Список використаних джерел
1. Гурій І. Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х рр. ХІХ ст. – К., 1968.
2. Історія України: Соціально-політичні аспекти. – К., 1991.
3. Присяжнюк Ю.П., Голенко Л.М.Ринкова еволюція аграрних відносин в Україні // УІЖ. – 2000. - №5
4. Україна і світ. Історія господарства. – К., 1994.
5. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – К., 2001.
6. Історія держави і права України. Підручник. За ред. Тація В.Я.,Рогожина А.Й. – К., 2000.