У пореформений період змінювалася питома вага поміщицьких та селянських господарств у землеробському виробництві. Російський дослі-дник М.Д.Кондратьєв на основі даних Центрального статистичного комі-тету визначив, що в 1896-1900 рр. співвідношення селянських і поміщиць-ких посівів у Росії становило 66,8 та 33,2 %, у 1906-1910 рр. - 65,3 та 4,7;. Тобто зафіксовано деяке збільшення питомої ваш останніх. Од-нак ці цифри враховували селянські посіви переважно на надільних землях і не бралися до уваги селянські посіви на землях купчих чи орендованих. За ма-теріалами перепису 19 16 р. посіви розподілялися між селянами й поміщики інакше: 92.1 та 7,9 %. Тобто за переписом доля селянських посівів була значно вищою. Враховуючи, що перепис проводився через два роки з початку війни, коли власницькі посіви скоротилися помітніше від селянських, слід думали, що в довоєнний час доля селянських посівів була вищою від даних ЦСК і нижчою від даних перепису.. Тому ймовірно їхня доля становила 85-90 %. Спостерігається і зростання питомої ваги поміщиків у валовій сільскогосподарській продукції - з кіпця XIX ст. до передвоєнного періоду з 32,3 до 36,1 % (таблиця 5.8). Загальна кількість товарної хліба чотирьох головних хлібів становила 1180,5 мли пуд. З цієї маси на долю селянського товарного хліба припадало 926,2 млн. пуд., або 78,4 %. Водночас селянське виробництво хліба становило 87,9 % загального виробництва. Поміщицькі маєтки посідали важливе місце в землеробському вироб-ництві, в першу чергу, в прибалтійських та правобережних українських губерніях, де в 1870-ті роки на них припадало 43-48 % валового збору зерна даних регіонів. Тут поміщики ще за кріпацтва розширяли товарне виробництво хлібів і особливо дорожили ріллею, що, безумовно, обмежувало перехід цих угідь до представників інших станових груп. Помітне збільшення в 1860-70-ті роки збору хлібів на приватновласницьких землях підтверджує розширення землеробського виробництва за 70-ті роки XIX сі. у поміщицьких господарствах. В цілому по Європейській Росії в -70-ті роки поміщицькі і господарства давали близько 20 % загального збору зернових

Таким чином, у результаті проведення реформи поміщики відібрали в селян значну частину життєво необхідної їм землі, наклали на селян величезну дат, викупних платежів і близько 3 млн. селян залишили без землі. Ще більш численна маса селян вийшла з фортечного стану з незначними наділами і 1—3 дес. На цих карликових ділянках не можна було не тільки розвивати самостійне господарство, але навіть прокормитися. Поміщики прив'язували до землі напівголодних селян, що під страхом голодної смерті змушені були продавати за мізерну плату проспіваю робочу силу. У селі утворилася величезна резервна робоча армія і з кожним десятилітньому підсилювалося сховане перенаселення. Урядова комісія але так називаному збіднінню центра в 1901 р. установила, що в селі було 23 млн. надлишкових робочих рук, що не могли бути продуктивно використані в сільському господарстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрный вопрос в Совете мини-стров (1906). М.-Л. 1924, с. 49.

2. АМОСОВ А.Л. Экономический и эволюционный аспект национально-государственных ин-тересов. — Вопросы экономики, 1994, № 2, с. 9;

3. Аренда. Свод трудов местных комитетов. СПб. 1903, с. 5.

4. Баурау Д. Янус в лаптях. — Вопросы истории, 1992, № 1, с. 20;

5. Бруцкус.Д. Экономия сельского хозяйства. Пг. 1924, с. 97, 100;

6. Бруцус Б.Д. Аграрное перенаселение и аграрный строй. — Сельское и лесное хозяйство, 1922, № 7-8;

7. Булгаков С.Н Капитализм и земледелие. Т. 2. СПб. 1900, с. 230:

8.Воронцов В.П. Очерки крестьянского хозяйства. Статьи 1882—1886 гг. М. 1911, с. 256— 257;

9.Вернер Э.М. Почему крестьяне подавали прошения и почему не следует воспринимать их буквально. В кн.: Менталитет и аграрное развитие России (XIX—XX в.). М. 1996 с. 201.

10.Вронский О.Г Государственная власть России и крестьянская община в годы «великих потрясений». М. 2000, с. 77;

11.Зіряков Н.Н. Крестьянская община Европейской России в 191)7—1914 гг. М. 1992, с. 197.

12.Каблуков И.А. Об условиях развития крестьянского хозяйства и россии. В кн.:Очерки по экономике землевладения и земледелия. М. 1908, с. 377;

13.Кочаровский К.Р. Народное право. М. 1906, с. 33;

14.Кауфман А.А. Аграрный вопрос в России. М. 1907, с. 139.

15.Кафергауз Л.Б. Развитие русского сельскохозяйственного машиностроения. Харьков. 1910;

16.Литошенко Л.Н. Социализация земли в России. Новосибирск. 2001, с. 119.

17. Маслов П.П. Аграрный вопрос в России. Т. 1. СПб. 1906, с. 204..

18.Макаров Н.П. Крестьянское хозяйство и его эволюция. Т. 1. М. 1920, 120

19.Маслов П.П. Аграрный вопрос. СПб. Изд. 3-е. Т. 1. 1906;

20.Менделеев Д.И. Заветные мысли. М. 1995, с. 44, 50,

21.Мигулин П.П. Аграрный вопрос. Харьков. 1906, с. 41;

22.Пешехонов А.В Земельные нужды. В кн.: Нужды дерев-ни. СПб. 1904, с. 23.Полефенов Я.Я. Сельскохозяйственные машины и орудия, их производство и ввоз в Россию. Пг. 1914; Ста-тистика землевладения 1905 г., с. 130—131.

24.Постников А.С. Аграрный вопрос в третьей Думе. — Вестник Евро-пы. 1909, № 1, с. 236, 245.

25.Прокопович С.Н. Аграрный кризис и мероприятия правительства. М. 1912, с. 172, 177:

26.Россия XIX—XX вв. Взгляд зарубежных историков. М. 1996, с. 178.

27.Сборник статистико-экономических сведений по сельскому хозяйству России и иностран-ных государств. Т. 8. СПб. 1915, с. 338.

28.Смирнов В.С. Экономика предреволюционной России в цифрах и фактах. — Там же, 1999, № 2, с. 3-6.

29. Струмілин С. Г. Проблемы экономики труда. М. 1964, с. 275-317.

30.Темірова Надія. Поміщики України в 1861-1917 р. Соціально-економічнина