сіл, причому район пасовіїська не означений точно, а являв собою всю ту площу маєтку, яку селяни могуть обійти зі своєю худобою протягом цілого для за неодмінної умови повертання на нічні стійла у село до власних хлівів". Справа дійшла до озброєння селян, побиття лісових сторожів маєтку, випалу лісових ділянок Селянські пастухи розводили вогнища, що нерідко спричиняло лісові пожежі. На думку управитель, проблема полягала в особі мирового посередника Рівненського повіту, людини молодої й недосвідченої. Очевидно, це так і було, оскільки у вересні того ж року змінився мировий посередник і було пов’язано конфлікт з селянами 30.
Великою проблемою для поміщицьких маєтків на Правобережжі було черезсмужжя, нерозверстаність їх з селянськими господарствами. В
черезсмужному володінні пересувала значна частина ріллі в Радомншльскому й Київському повітах. У деяких господарствах кількість вкраплень сягала 30. Найроздрібненіші маєток на Правобережжі - Кухарі, площа якого становила 3 тис. дес. і складалася зі 174 ділянок від 0.25 до30 дес.. Якщо ж до цього додати, що в маєтку зберігся сервітут, то стає зрозумілим неможливість .чести правильне рільництво.
На структуру угідь істотно істотно світовий ринок: зростала питома вага ділянок під культурами, цю користувалися найбільшим попитом. Та у 1908-1910 рр. порівняно з 1881 р. у Полтавській і Харківській губерніях в цілому посівні площі поміщиків зросли на 13-46 %, у Катеринославські
Херсонській і Таврійській губерніях - на 129, 86 і 123 % . При цьому майже у всіх губерніях скоротилися площі, відведені під жито, і. Навпаки значно розширилися ділянки під пшеницю, вівсом, ячменем, кукурудзою картоплею, що в і добряк ас: діаграма 1.(додаток 3).
Перше, що привертає увагу, - це зростання посівних площ під усіма зазначеними культурами у п'яти губерніях. Чітко простежуються відмін-ності двох лівобережних та трьох південних губернії. На Полтавщині й Харківщині відбулося різке розширення посівів картоплі - у 5-6 разів за три десятиліття. Очевидно, це зумовлювалося розвитком винокуріння в регіоні. У південноукраїнському регіоні помічене істотне збільшення посівів кукурудзи (у 4-9 разів) та ячменю (у 3,5-7 рази). Тривало розширених площ під озимою пшеницею: у Таврійській губернії воно склало 3,8 раза) Катеринославській - 2,6 раза, у Херсонській - 1,7 раза. Подібні зрушення диктувалися потребами ринку й розвитком у маєтках підприємств по пере-робці сільськогосподарської продукції.
2.3. Використання багатопілля та інших досягнень агротехнологій
У маєтках великих землевласників Полтавської губернія мала поши-рення раціональна постановка господарства із запровадженням правильної сівозміни, покрашеної худоби, застосуванням удосконалених знарядь і ма-шин та прийомів обробітку землі. На значення великих господарств звертав увагу М.Блок: "Великі господарства, які були й зараз с його жорстокими кон-курентами і без яких, можливо, був би неможливий агротехнічний переворот, що зародився в них, є творінням дворянського й буржуазного капіталізму нового часу. Про ефективність богатопольних сівозмін свідчить урожай-ність культур. Наприклад, у господарстві Г.М.Карабана, яке займало 2,5 тис. дес., застосовувалося трипілля. В Грушівському маєтку князя Миколи Ми-хайловича площею 74,8 тис. дес. - багатопілля. У першому випадку врожай озимої пшениці в 1900 р. склав 50 пудів з дес.. в 1901-1912 рр. - 30 пудів. У другому маєтку врожайність цієї ж культури за ці ж роки становила відповід-но 95 і 109 пудів з дес.. Тобто в першому випадку не тільки врожайність була нижчою, але вона ще і впала (табл.2.6).
Таблиця 2.6
Співвідношення трипілля і багатопілля в господарствах Правобережної України на початку ст.XX
Повіт, губернія | розверстані | нерозверствані | В цілому
трипілля | Багато-пілля | трипілля | Багато-пілля | трипілля | Багато-пілля
Гайсинський | 15 | 84,9 | 18,8 | 81,2 | 15,5 | 85
Липовецький | 9,5 | 90,5 | 93,6 | 6,4 | 38,7 | 61
Уманський | 7,1 | 92,9 | 28,6 | 71,4 | 9,2 | 90
Звенигород-ський | - | 100,0 | 28,4 | 71,6 | 3,7 | 96
Таращан-ський | 12,5 | 87,5 | 100,0 | - | 19,5 | 81
Таблиця 2.6 показує, що у маєтках вказаних повітів Подільської й Київської губерній переважало багатопілля. Причому безперечний цей висновок по розверстаних маєтках. Що ж до нерозверстаних, то в Липовецькому й Таращанському повітах домінувало трипілля. Отже, нерозверстаність маєтків гальмувала поширення прогресивних сівозмін. На Правобережжі у розверстаних маєтках спостерігалося вдосконалення агротехногій. Запроваджувалися сучасні знаряддя для обробки ґрунту, машини для збирання врожаю та обмолоту хліба, поширювалося травосіяння; застосувалися правильні сівозміни та штучні добрива.
Господарств з чітко визначеною сівозміною практично не було. Тільки по Подільській губернії різних сівозмін налічувалося близько 180. Поміщицькі господарства являли собою строкату картину: поряд із зразковими господарствами з раціональними сівозмінами, доброякісним посівним матері лом і належною обробкою ґрунту, травосіянням, існували й переважали господарства, де збереглося трипілля, а запроваджене багатопілля залишалося безсистемним, господарства, які мало чим відрізнялися від селянських. Зок-рема, в 48 % поміщицької ріллі Поділля запроваджувалося трипілля, у 13,4 %
- 4-пілля, па долю 6-пільної системи припадало по 6 %, решту становили ін-ші сівозміни. Отже. в цілому на багатопільні системи землеробства у По-дільській губернії припадаю майже 40 % поміщицької ріллі, що свідчить про відчутні позитивні зрушення в господарюванні. У Полтавській губернії найпоширеніше застосування здобула трипільна система.
Надзвичайно важливе значення для підвищення врожайності мало застосування пару, особливо в посушливих південноукраїнських степах. Землевласник Херсонської губернія Є.Чикаленко згадував, то він у своєму мастку в незначних розмірах проводив досліди щодо застосування чорного пару. "На добре обробленому чорному пару і посеред літа земля тільки