Революційні події стрімко наростали і в Україні. У багатьох містах Донбасу і Правобережної України було усунуто представників влади Тимчасового уряду і проголошено встановлення влади Рад. Особли-во жорстокою, на відміну від інших міст України, де радянська влада встановлювалася безкровне, була боротьба в Києві.

На той час у місті майже десяти тисячам військ, вірних Тимчасово-му урядові, протистояло близько 6,5 тис. революційне налаштова-них частин. Київський ревком почав підготовку до повстання, яке відбулося з 29 по 31 жовтня і завершилося перемогою повстанців. Збройні сили Центральної Ради — січові стрільці та українізовані військові частини — участі у повстанні не брали. Але після розгрому контрреволюційних сил увечері 31 жовтня зайняли в Києві урядові установи, вокзали, банки, пошту, телеграф, і ЦР заявила про встанов-лення в Україні своєї влади.

Без сумніву сприймається твердження сучасних дослідників рево-люційних подій 1917-1920 рр. про те, що 1917 року в Україні не було авторитетнішого органу, ніж ЦР. Але й вона в тій обстановці не мог-ла контролювати ситуацію, яка здебільшого була непередбачуваною. В Україні, як і в інших національних окраїнах колишньої Російської імперії, після Жовтневої революції панували анархія та безлад. Через цілу низку обставин внутрішнього і зовнішнього характеру ЦР не вда-лося взяти в свої руки реальне керівництво суспільно-політичними про-цесами.

На другий день після повалення Тимчасового уряду Мала Рада прийняла відозву "До всіх громадян України", в якій засуджувала Жовтневий переворот, вимагала відставки Раднаркому на чолі з Лені-ним і заявила про рішучу боротьбу зі спробами підтримати на місцях соціалістичну революцію. Пізніше деякі лідери ЦР у спогадах визна-ють цю позицію української влади помилковою.

У такій обстановці ЦР 7 (20) листопада оприлюднила III Універсал, що проголошував утворення Української Народної Республіки. У цьо-му універсалі окреслювалися функції центральних законодавчих і вико-навчих органів, декларувалися демократичні свободи, встановлення 8-годинного робочого дня та скасування приватної власності на по-міщицькі, церковні, удільні, кабінетні землі нетрудових господарств. У Ш Універсалі були зафіксовані здобутки у процесі державотворення в Україні значно більші, ніж у перших двох універсалах.

Проголошення III Універсалу призвело до загострення відносин в Україні між ЦР і Радами робітничих і солдатських депутатів, контро-льованих більшовиками, особливо після того, як у Києві та інших містах були роззброєні революційні військові частини і червоно-гвардійські загони.

З кожним днем погіршувалися відносини ЦР із Раднаркомом Росії внаслідок невизнання Центральною Радою останнього, а також при-хильного ставлення української влади до Донського уряду, який підняв повстання проти радянської влади. Крім того, в Україні знаходили притулок залишки панівних верств населення, що тікали з Росії після Жовтневого перевороту.

Ці обставини були використані Раднаркомом Російської Федерації для ультиматуму ЦР 4 грудня 1917 р., підписаного Леніним і Троцьким. Генеральний секретаріат 5 грудня відхилив ультимативні вимо-ги як, на його думку, необґрунтовані, назвавши їх втручанням у внутрішні справи України. Формально обидві новоутворені держави опинилися в стані війни, яка тоді не могла початися через відсутність достатньої кількості військ для її ведення з обох сторін.

Ліві сили в Україні і безпосередньо у Центральній Раді спробували змінити політику останньої як зсередини, так і за допомогою Всеук-раїнського з'їзду Рад, що розпочався в Києві 4 грудня 1917 р. Але ЦР обрала гнучку політику щодо з'їзду Рад. Враховуючи неповне пред-ставництво рад України серед 125 його делегатів і відсутність на з'їзді представників селянства, ЦР делегувала на з'їзд 2 тис. представників від селянських спілок. Делегати-більшовики в знак протесту покину-ли Київ і переїхали до Харкова, де в ці дні було встановлено радянсь-ку владу і де проходив III з'їзд Рад Донецько-криворізької республі-ки. Об'єднавшись, делегати цих двох з'їздів конституювалися як І Все-український з'їзд рад і 12 (25) грудня 1917р. прийняли рішення про передачу всієї влади на місцях Радам. Україна була проголошена Ук-раїнською Радянською Республікою, союзною із РСФСР.

На Всеукраїнському з'їзді Рад у Харкові було обрано Центральний Виконавчий Комітет республіки (ЦВК) і сформовано робітничо-се-лянський уряд — Народний секретаріат. Центральна Рада, її уряд і всі прийняті ними постанови оголошувалися недійсними. Отже, на по-чатку 1918р. на території України паралельно діяли два уряди, кожен з яких вважав, що саме він виступає від імені народу. Поряд із війною законів почалися воєнні дії.

Наказ про наступ на Київ Народний секретаріат віддав на початку січня 1918 р. У ньому брали участь сформовані у містах України червоногвардійські загони, а також загони червоногвардійців з Москви, Петрограда та інших міст Росії". Вперше у боях проти ЦР взяв участь полк Червоного козацтва, сформований із солдатів українізованих частин.

Під час наступу червоних частин на Полтаву—Київ більшість пол-ків, вірних Центральній Раді, відмовилася стати на її захист, тому до-велося спішно формувати нові добровільні загони, як було, до речі, і під Крутами у січні 1918 р. Здебільшого військові операції зводилися до спроб роззброїти противника. Робітничий клас підтримував пере-важно радянську владу. Дуже часто при підході червоних частин у містах починалися повстання проти Центральної Ради. Селянство за-лишалося нейтральним і вичікувало, хто переможе. 26 січня більшо-вицькі війська ввійшли до Києва.

На одному із засідань Малої ради у ніч на 12 (25) січня 1918 р. М. Грушевський оголосив IV Універсал Центральної Ради,