разом з окупаційним військо-вим командуванням вбачали в гетьманщині ймовірний порятунок від революційного руху та сподівання на наведення елементарного по-рядку. Невдовзі стало очевидним, що спроби відродити архаїчну фор-му правління, притаманну феодальним відносинам, приречені на не-вдачу.
В обстановці наростання всенародного незадоволення режимом Скоропадського почалася консолідація антигетьманських сил. На початку липня 1918р. у Москві відбувся перший з'їзд КП(б)У— більшовицьких організацій України. Головним завданням новоствореної організації було визначено підготовку повстання в Україні. На півночі Чернігівщини у нейтральній зоні з учасників повстанського руху формувалися дві українські червоногвардійські дивізії, на базі яких у листопаді 1918р. був утворений український фронт під коман-дуванням В. Антонова-Овсієнка.
У серпні 1918 р. замість Українського національно-державного со-юзу опозиційні українські соціалістичні партії утворили антиурядо-вий Національний союз, який незабаром очолив В. Винниченко. На засіданні Національного союзу 13 листопада 1918р. було утворено Директорію у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського.
Наступного дня Директорія переїхала до Білої Церкви, де дислоку-валися загони січових стрільців Є. Коновальця і А. Мельника. 15 лис-топада було розповсюджено звернення до громадян України, яке зак-ликало до антигетьманського повстання. Того ж дня від свого імені С. Петлюра звернувся до народу з універсалом, де закликав підтримати повстання проти гетьманського режиму. Ці заклики знайшли підтримку, і незабаром петлюрівські загони розрослися у велику пов-станську армію. На бік Директорії також перейшли нечисленні геть-манські збройні сили — Запорізька, Сірожупанна та Сердюцька дивізії.
Вже в першому бою 18 листопада 1918 р. повстанці завдали пораз-ки гетьманським військам, а 14 грудня П. Скоропадський підписав гра-моту про зречення від влади і під охороною німецьких військ виїхав до Німеччини.
Незабаром після вступу до Києва повстанських військ під прово-дом С. Петлюри до столиці 19 грудня переїхала Директорія. 26 грудня була обнародувана Декларація — політична програма Директорії. Оголошувалося про відновлення УНР, скасування всіх законів і по-станов гетьманського уряду. Було створено перший уряд— Раду міністрів на чолі з українським соціал-демократом В. Чехівським.
У програмному документі було обіцяно експропріювати великі при-ватні, державні, церковні землеволодіння та перерозподілити їх між селянами. Зазначалося, що уряд представлятиме інтереси робітників, селян і трудової інтелігенції, а земельна та промислова буржуазія буде позбавлена виборчих прав. У програмній заяві планувалося запро-вадження демократичних свобод, 8-годинного робочого дня тощо.
Але фактична політика Директорії дуже відрізнялася від проголо-шених нею декларацій. Замість обіцяних соціальних реформ установ-лювались жорстокі диктаторські порядки. Різного роду отамани, що діяли під гаслами Директорії, розганяли робітничі й селянські з'їзди, чинили жорстокі розправи та пограбування населення, організовува-ли численні єврейські погроми.
Спираючись на підтримку робітничого класу та частини незамож-ного селянства, радянська українська армія у січні—лютому 1919р. вела успішні бойові дії і 5 лютого захопила Київ. За кілька днів до цього уряд Директорії виїхав до Вінниці, а потім до Проскурова (те-пер Хмельницький) і далі до Кам'янця-Подільського. Оскільки із за-ходу наближалася польська армія, Директорія змушена була виїхати на Волинь.
До травня 1919 р. майже на всій території України була встановле-на радянська влада. Серед перших державних актів Тимчасового ро-бітничо-селянського уряду було проголошення 6 січня 1919р. Україн-ської Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) і декларація про відновлення в Україні влади Рад та принципи економічної і соціальної політики радянської влади. У березні 1919 р. III з'їзд Рад України прийняв першу Конституцію УСРР, було також обрано Центральний Виконавчий Комітет рад і його Президію на чолі з Г. Петровським.
За рішеннями цього з'їзду в Україні, як і в РСФСР, запроваджува-лася політика "воєнного комунізму". Впровадження продовольчої розкладки, заборона вільної торгівлі продуктами викликали незадо-волення селянства. Продовольчі загони разом із комітетами незамож-ного селянства відбирали всі продовольчі запаси. У різних районах України спалахнули селянські повстання, для придушення яких вико-ристовувались регулярні війська.
Політика "воєнного комунізму" і селянський повстанський рух не-гативно вплинули на боєздатність частин Червоної Армії. Почався її стрімкий відступ під тиском Добровольчої армії генерала Денікіна, якого всіляко підтримувала Антанта. До середини вересня 1919р. денікінці захопили майже всю Україну і ряд центральних губерній Росії. На окупованій білогвардійцями території відновлювався буржуазно-поміщицький лад, чинилися криваві розправи над революційними силами і представниками обох українських урядів та їх прихильниками.
На окупованій території активну підпільну і партизанську бороть-бу розгорнула КП(б)У, яка перейшла у підпілля. Н. Махно, порвавши з радянською владою у першій половині 1919р., тепер почав форму-вати новий революційно-повстанський загін, який швидко переріс у грізну повстанську армію. В тилу у денікінців армія Н. Махна фак-тично відкрила другий фронт, поставивши окупаційний режим під загрозу повної поразки.
Спроби врегулювання меж державної території УНР в 1919-1920 рр.
Особливою сторінкою в історії української революції 1919-1920 рр. було проголошення і діяльність УНР. Після розвалу Австро-Угорської монархії восени 1918р. постало питання про подальшу долю ук-раїнських етнічних земель, що входили до її складу. У середині жовт-ня 1918 р. у Львові із представників українських національних партій Галичини утворилася Національна Рада. Одночасно у відродженій Польщі була створена так звана Ліквідаційна комісія для анексії Східної Галичини. Наміри польської буржуазії підтримували країни Антанти і США.
Але події в Галичині розвивалися не за антантівсько-польським сценарієм. Національна Рада і військовий комітет 31 жовтня 1918 р. прийняли рішення про передачу влади у Львові та інших містах Східної Галичини українцям. Рано-вранці