Підсумки переговорів Центральна Рада узагальнила й оголосила у своєму II Універсалі 16 липня. Його текст було опубліковано не тільки українською, а й російською, єврейською та польською мовами. На жаль, Центральна Рада і насамперед український прем'єр, фактичний автор проектів універсалів соціаліст Володимир Винниченко, знову не приділили належної уваги формуванню національного війська. В Універсалі, зокрема, зазначалось: "що торкається комплектування українських військових частей, то задля цього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральному Штабі й Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь у справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по оприділенню Військового міністра, буде являтись з технічного боку можливим без порушення боєспосібності армії". Володимир Винниченко й у численних своїх статтях доводив непотрібність регулярних Збройних Сил.

Згідно з II Універсалом, 12 серпня Центральна Рада ухвалила доповнити свій склад представниками національних меншин. Неукраїнським партіям та організаціям було надано 30% місць - - 202 члени і 51 кандидат у члени Центральної Ради. Зокрема, з цією метою фракції Ради робітничих депутатів відводилось 30 місць, Раді військових депутатів 20, соціалістам революціонерам -- 20, меншовикам - 20, Раді об'єднаних громадських організацій -10, кадетам - 10, народним соціалістам - 4, а також євреям - 50, полякам -20, молдаванам - 4, німцям - 3, татарам - 3, грекам, чехам, білорусам, менонітам і болгарам - по одному місцю.

20 листопада Центральна Рада в III Універсалі проголосила УНР і накреслила широку програму найближчих перетворень: скасувала приватну власність на землю і смертну кару, впровадила 8-годинни робочий день і контроль над виробництвом, оголосила свободу совісті, слова, друку, зборів, профспілок, мови, наголосила на організації національно-персональної автономії.

IV Універсал був затверджений на засіданні Малої Ради в січі 1918р. У ньому доручалось урядові завершити переговори з Центральними державами і укласти з ними мир; після заключення мирного договору демобілізувати армію і створити міліцію, роздати без викупу всю землю селянам, а також взяти під суворий контроль банки. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Центральна Рада закликала всіх гро-мадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками». Універсал дек-ларував низку принципово важливих положень:

- проголошувалася незалежність, суверенність УНР;

- на уряд покладалося завдання «цілком самостій-но» довести до кінця переговори з Центральними держа-вами та укласти з ними мир (після укладення миру пла-нувалися демобілізація армії, заміна її робочою міліці-єю; переведення заводів і фабрик з воєнного на мирний стан, збільшення продукції народного споживання тощо);

- гарантувалася передача землі селянам без викупу ще до початку весняних робіт;

- констатувалася націоналізація лісів, вод та підзем-них багатств краю;

- було взято курс на запровадження монополії на ви-робництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими това-рами і встановлення державно-народного контролю над усіма банками;

- ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

Українська народна республіка (1918-1920р.)

Особливою сторінкою в історії української революції 1919-1920 рр. було проголошення і діяльність УНР. У лис-топаді 1917 р., був ухвалює III Універсал, у якому про-голошувалося утворення Української Народної Республі-ки (УНР) у межах дев'яти українських губерній. Цей до-кумент накреслював широку програму дій: скасування поміщицького землеволодіння; запровадження 8-годин-ного робочого дня; встановлення державного контролю над виробництвом; надання національним меншинам «на-ціонально-персональної автономії»; забезпечення україн-ському народові демократичних прав і свобод; скасуван-ня смертної кари, амністію політв'язням; скликання 9 січ-ня 1918 р. Українських Установчих зборів. На жаль, уні-версал мав суттєву суперечність — широко окресливши Україну як незалежну державу, він все ж залишив феде-ративний зв'язок із Росією, що як держава вже не існу-вала.

Навесні 1918 р. Україна стала ареною найбільш хаотичних політичних подій. Центральна Рада на могла опанувати ситуацію і досягти необхідного рівня державного та економічного розвою. 29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР, а всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Очоливши гетьманат П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади. У цей час історики констатують факт певного економічного піднесеня.

Проголошена в четвертому універсалі самостійність не мала абсо-лютного характеру. Навіть у цьому документі цілковито не відкидалась ідея федерації: тільки Українські Уста-новчі збори мають остаточно вирішити питання «про фе-деративний зв'язок з народними республіками колишньої Російської держави».

На жаль, цей важливий юридичний акт було прого-лошено надто пізно, коли кульмінаційний момент укра-їнського національного руху вже був пройдений. На по-чатку 1918 р. Центральна Рада втрачає позицію за пози-цією — в середині січня радянську владу було встановле-но в Миколаєві, Одесі, Херсоні та інших містах України. Маятник