В. П. Гоголь-Яновский. Тоді ж у Полтаві побудували спеціальне театральне приміщення, на сцені якого початку виступати аматорська група під керівництвом И. П. Котляревского. И. П. Котляревский був ініціатором викупу з неволі російського актора М. С. Щепкина, що на початку своєї театральної діяльності був кріпаком. У спектаклях по п'єсах цього українського драматурга Щепкин виступав на сценах Москви і Петербурга.
Видатний український артист К. Т. Соленик починав свою діяльність на сцені професійного театру, директором і режисером якого був Г. Ф. Квітка-Основ'яненка. «Літературний збірник Пряшевськое» проіснував недовго — австрійський уряд заборонило його діяльність.
Музичне, театральне, образотворче мистецтво. Мелодії українських народних пісень лягли в основу музичних добутків українських і російських композиторів. Великий російський композитор М. И. Глинка, знаходячись на Україні, звернув увагу на природну обдарованість одного з юнаків і повіз його в Петербург, де почав навчати музичному мистецтву. Це був С. С. Гулак-Артемовський — відомий співак і композитор. Найбільший внесок його в розвиток музики — перша українська опера «Запорожець за Дунаєм».
Творчо обробивши кілька українських народних мелодій, М. И. Глинка написав романси «Не щебечи, соловейко» на слова поета В. Н. Забіли, з яким композитор познайомився на Україні. У 1857 р. у Петербурзі вийшов у світло складений Н. А. Марковичем збірник українських пісень з нотами. На наступний рік там же вийшов ще один нотний збірник пісень, складений чеським музикантом Алоизом Едличкой, що багато років працював на Полтавщині й у Східній Галичині. У Східній Галичині, сформувався як композитор-професіонал М. М. Вербицький — автор восьми симфоній-увертюр і музичних добутків на слова Пушкіна і Федьковича 1.
В умовах кріпосницької дійсності театральне мистецтво розвивали традиційні колективи з кріпаків. Вони ставили балетні й оперні спектаклі, виїжджали на гастролі у великі міста України.
ВИСНОВКИ
Отже, наприкінці XVIII, початку XIX ст. у розвитку культури України відбулися помітні зрушення. Характерними особливостями культурного процесу в українських землях цієї доби були урізноманітнення форм культурного життя та методів і засобів художнього самовиразу; підвищення рівня освіти; поступове витіснення в сфері культури релігійних підвалин світськими; помітний вплив європейських культурних процесів та тенденцій; деформування та гальмування культурного розвитку після втрати національної державності.
Література
Бойко О. Д. Історія України. Посібник. Київ «Академвидав», 2003
Борисенко В. Курс української історії.-К.,1997.
Рибалка І. Історія Уркраїни. Ч.1-2.-Харків, 1995,1997.
4.Українська культура: історія і сучасність: Навчальний посібник / За ред. С. О. Черепанової. — Львів, 1994. — С. 58—59.
5.Шаповал Ю. Україна: сторінки ненаписанної історіі.?К., 1993.
