Основні концепції походження українського народу

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

1. Писемні згадки про слов'ян. Теорія походження українців від антів............4

2. Основні концепції походження українського народу......................................6

3. Східні слов'яни на території України у VI—VII ст.......................................8

Висновки................................................................................................................10

Література .............................................................................................................11ВСТУП

Концепції археологів щодо ранніх етапів історії україн-ського народу, точніше його предків, лишаються значною мірою гіпотетичними. Більш достовірні знання дають нам писемні джерела. Перші згадки про ранньослов'янські племена з'явля-ються у творах римських вчених І—II ст. н.е. Плінія Стар-шого, Тацита, Птолемея, де слов'яни відомі як венеди.

Термін «слов'яни» вперше вживають візантійські істо-рики Прокопій Госевдо-Кесарійський, Іоанн Єфеський, Менандр. Найповніше ранньослов'янська історія викладе-на у творах Йордане «Про походження та діяння гетів», або «Гетіка» (551) і Прокопія Кесарійського «Історія війн» (550—554). Саме у «Гетіці» міститься інформація про роз-пад єдиної венедської ранньослов'янської спільноти, якій відповідала зарубинецька культура. Йордан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки слов'ян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпров'я) і слов'яни, або склавши (Подунав'я).

1. Писемні згадки про слов'ян. Теорія походження українців від антів.

Поява на півдні Європи антів і склавінів зафіксована й іншими істориками цієї доби.[3].

На зламі двох ер завершився розподіл слов'ян на східних і західних. Східні слов'яни, які мешкали на тери-торії сучасної України, починаючи з IV ст. н.е., об'єднали-ся в державну формацію антів. Держава антів простяглася від Дністра до Азовського моря і Дону на північ до Чорного моря, об'єднувала слов'янські племена, а також ті, що за-селяли простори України, — рештки готів, греків, іранців.

Для антського суспільства початку н.е. була характерною територіальна община, що ґрунтувалася на общинному гос-подарстві. Основу економіки становило орне хліборобство. Для обробки землі застосовували соху та залізний плуг. По-ява цих знарядь праці сприяла виробленню надлишку про-дукції, а звідси — соціальному розшаруванню антського на-селення і зародженню державної структури. Інтенсивний розвиток економіки зумовив розклад общинного господар-ства. Орні землі, залишаючись у колективній власності об-щин, передавалися наділами в індивідуальне користування окремих патріархальних сімей. Поступово відбувалася дифе-ренціація суспільства. Численні грошові і речові скарби, які знаходять під час розкопок на землях антів, підтверджують нагромадження значних індивідуальних багатств.

Соціальне розшарування вимагало і нових форм полі-тичної організації суспільства. В антів сформувалося полі-тичне об'єднання, притаманне ладу військової демократії. На чолі антської держави стояли зверхники — царі, на-приклад, Бож, Ардагаст, Доброгаст, Межимир. Однак вла-да антських царів не була абсолютною. Давньогрецькі істо-рики підкреслювали демократизм антів, які, за їхнім тверд-женням, «живуть у народоправстві». Царську владу обме-жували народні збори — віче. Ці демократичні традиції були перенесені в Київську Русь.

М. Грушевський саме з цього моменту виводить історію України, пов'язуючи перших українців з антами. «Отеє й були наші українські племена, що зайняли тоді вже побе-режжя чорноморське від Дністра до Азовського моря і впер-ше тут виступають в історичних джерелах окремо під на-звою «антів». Найдавніша звістка, яку про сих антів пере-казують нам візантійські письменники, належить до кінця IV ст., зараз по гунській бурі, і се те, що зветься початком історичного життя наших племен».

Отже, слов'янство як самостійна етнічна спільнота ви-йшло на історичну сцену на початку нової ери. Це був ди-намічний і драматичний час великого переселення народів (II—VI ст.). Частиною цього процесу стало переміщення готів з Прибалтики у Причорномор'я. Наприкінці IV ст., як нам відомо зі свідчень Йордана, анти зазнали жорстокої по-разки від готів, яких очолював король Вінтарій. Тоді було розп'ято короля антів Буса разом із синами і 70 старійши-нами. Очевидно, це сталося в передісторичному Києві, де до цього часу збереглася Бусова гора1. Однак ця перемога готів виявилася короткочасною. Вінтарій був переможцем «хіба що протягом одного року» (Йордан). У 375 р. готів перемог-ли гуни, частково їх підкоривши, частково витіснивши з Причорномор'я. Гуни створили між Доном і Карпатами мо-гутню державу, на чолі якої став Аттіла. Про силу цього утворення свідчать вдалі походи гунів у Галлію та на Східну Римську імперію. Але після кількох поразок від римлян та їхніх союзників, смерті у 475 р. Аттіли гунська держава поступово розпадається.

Ці історичні колізії суттєво вплинули на долю слов'ян-ства. Як стверджує М. Брайчевський, антська держава зав-дяки ліквідації Готського королівства в V—VI ст. пережива-ла піднесення. Вона навіть організовувала регулярні походи на Візантійську імперію, в межі її балканських володінь.

У другій половині VI ст. політична ситуація значно ус-кладнилася у зв'язку з приходом у Східну Європу аварів, які заснували у Карпатській улоговині примітивну держа-ву — аварський каганат, підкоривши переважно слов'ян-ське місцеве населення. Почалися тяжкі анто-аварські війни, які призвели до занепаду Антської держави.

Фактично, починаючи з 602 р., анти в історичних дже-релах не згадуються. Разом з тим склавіни фігурують у тво-рах більшості європейських та східних авторів, що ведуть мову про етнічні угруповання, які проживали на території України у VI—IX ст. Тому цілком закономірно, що етнонім «склавіни» трансформувався у «слов'яни».

Невдовзі на зміну антам прийшов полянсько-руський політичний союз з центром у Середньому Подніпров'ї, яко-му судилося стати колискою нового етапу розвитку населен-ня України.

Отже, перебіг подій свідчить про автохтонність і спо-конвічність українського народу на його історичній землі. На всіх етапах формування протоукраїнців колискою цьо-го складного неоднозначного процесу було Подніпров'я, пов'язане невидимими нитками з цивілізацією Середземно-мор'я, Саме на цих землях в середині І тис. н.е. почалося формування державності Київської Русі.

2. Основні концепції походження українського народу

Важливою науковою проблемою історії як України, так і Росії до цього часу залишається питання історичної та