Політичний план у Німеччині у 20-30 р.

ЗМІСТ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Виникненню та подальшому розповсюдженню нацизму сприяв ряд політичних та економічних обставин, що склалися в Німеччині після Першої світової війни.

Втрата стратегічних промислових районів, ті реструктуризація воєнної промисловості та ар-мії, необхідність виплати контрибуцій та інші фактори призвели до соціального та економічного розбалансування, наслідками якого стали безробіття, інфляція та зниження рівня життя громадян. Невдоволення існуючим станови-щем поглиблювалось також психологічними чинниками: Німеччина визнавалась головним винуватцем війни; населення втратило довіру до уряду; відбулося падіння авторитету держави в очах громадян; внаслідок постійного міжнародного контролю громадяни втратили почуття господарів та власної значимості. Таким чином, вище перераховані фактори під-готували ґрунт для успішної діяльності екстре-містських рухів.

Поруч з існуючими ще з кінця XIX ст. численними партіями расистського і пангер-манського ґатунку, що ввійшли в історію Німеччини під збірним терміном "фьолькіше" виник ряд нових націоналістичних політичних організацій, військових і напіввійськових сою-зів. Їх нараховувалось близько сімдесяти. Всі вони проповідували схожу "народну" ідеоло-гію, засновану на екстремістській базі расист-ського націоналізму, який розповсюдився про-тягом року після закінчення Першої світової війни і розцвів у різко контрреволюційній атмосфері, що панувала в Німеччині, а особ-ливо в Баварії. Однією з таких організацій "фьолькіше" була нацистська партія, створена 5 січня 1919 р. в Мюнхені. Вона називалась Німецькою Робітничою Партією, а в лютому 1920 р. змінила назву на Націонал-соціаліс-тичну німецьку робітничу партію — НСДАП.

Історики не одностайні у питанні періоди-зації історії націонал-соціалістичної партії. Деякі виділяють два періоди:

1. Від виникнення нацистської партії в 1919 р. до приходу Гітлера до влади в 1933 р.

2. Від встановлення нацистської диктатури в 1933 р. до розгрому нацизму в 1945 р.

Інші вважають необхідним встановити три періоди:

1. Від виникнення нацистської партії до гітле-рівського путчу в Мюнхені.

2. Від відновлення її діяльності в 1925 р. до при-ходу до влади в 1933 р.

3. У 1933 р. до розгрому гітлерівської Німеччи-ни.

Прихильники цього підходу відмічають, що якщо до 1923 р. тактика нацистів полягала в тому, щоб за допомогою збройного державного повороту встановити нацистську диктатуру то після провалу путчу 1923 р. нацистська партія була вимушена змінити свою тактику, пристосовуючи її до легальних умов, обме-жених рамками Веймарської конституції.

НРП виникла у Мюнхені в результаті злиття двох малочисельних політичних організацій — Вільного німецького комітету боротьби за німецький мир і Політичного робітничого гуртка. Перша організація була створена в березні 1918 р. А. Дрекслером для боротьби з профспілками, друга — журна-лістом К. Харрером і була філіалом таємної організації "фьолькіше" — Товариства Туле.

НРП нараховувала в той час 40 чоловік та складалась із представників середніх прошар-ків. Восени 1919 р. в неї вступили офіцери, унтер-офіцери і солдати. Серед них були єфрейтор А. Гітлер, капітан Е. Рем та ін.

У керівництво НРП входили К. Харрер, А. Дрекслер, Д. Еккард; незабаром до них приєднались Г. Ессер і А. Гітлер.

24 лютого 1920 р. в пивній "Юфбройхауз" відбулись перші масові збори (2 тис. чол.). То-ді було проголошено програму партії, яка скла-далася з 25 пунктів, її розробив Гітлер разом з Федером та Дрекслером. У програмі були на-явні такі пункти, як боротьба проти "процент-ного рабства"; обіцянка землі — селянам; участь у прибутках підприємств — робітникам; знищення універсальних магазинів і позбав-лення від конкурентів-євреїв — дрібним тор-говцям і т. д.

Таким чином, програма партії носила еклектичний характер і представляла один із засобів завоювання прихильності мас. Як пише А. Гітлер у "Майн кампф": "Для того, щоб наші задуми закінчились перемогою, ми повинні їх втілити в бойову партію, то звідси логічно витікає висновок, програма якої повинна бути розрахована на той людський матеріал, який ми маємо в розпорядженні".2

Отже, націонал-соціалізм давав людині те, що вона хотіла почути та втілити в життя. Нацизм не представляв якогось певного со-ціального стану, він прагнув охопити все сус-пільство. Звідси і назва — націонал-соціалізм, - оскільки па соціопсихічному рівні в масовій свідомості присутні дві потреби. Перша — збе-регти ті соціальні надбання, колективні цін-ності. якими суспільство жило десятки років. Ця потреба в масовій свідомості пов'язується із соціалізмом. А друга — набути національної повноцінності, повернутися до власної історії — пов'язується з націоналізмом.

Цю думку підтримує і В. Хофер, який заз-начає, що "нечітка програма дозволила націо-нал-соціалістам виступати одночасно і в антикапіталістичному, і в антипролетарському виг-ляді, представляти як реставраційну, так і ре-волюційну силу, проголошувати себе націона-лістами і в той же час соціалістами. В резуль-таті партія зуміла завоювати собі прихильни-ків у всіх соціальних прошарках німецького народу".4

Значну роль у просуванні нацистської пар-тії до влади відіграла фінансова підтримка представників великого капіталу та старої елі-ти, які вже давно шукали гідну заміну Веймарській республіці. Остання в їх очах втілювала в собі розбрід, міжнародне прини-ження, і не в останню чергу "ледачий" компро-міс із внутрішньополітичним супротивником - соціал-демократією. Так, з метою повернен-ня старого "патріархального" порядку в березні 1920 р. відбулась спроба військового монархіч-ного перевороту. 13 березня морська бригада Ерхарда, не зустрівши опору, ввійшла в столицю і стала табором