Після каппівського путчу до нацистської партії вступила значна кількість військових із розформованих на вимогу Антанти добровіль-них корпусів. Нацистські групи були створені в Кельні, Дортмунді, Фрейбурзі, Гамбурзі, Бремені та в інших містах.

Метою націонал-соціалістичної партії на даному етапі розвитку стала підготовка та організація власного плану приходу до влади шляхом насильницького збройного перевороту. Керуючись даним завданням, керівники НСДАП у серпні 1921 р. почали створювати власні військові організації — штурмові загони (СА). Одним з джерел поповнення СА був Союз молоді, створений в 1922 р. Тим часом по Німеччині за участю НСДАП та її загонів прокотилась хвиля парадів, мітингів та мані-фестацій, метою яких було поширення нацистських ідей серед широких верств насе-лення.

Протягом 1923 р. склався блок НСДАП із двома великими військовими націоналістич-ними організаціями — "Оберланд" і "Рейхс-фла-ге". Нацисти очолили об'єднаний німецький бойовий союз, який ставив своїм завданням ліквідацію Веймарської республіки і відмову від Версальського договору. Тепер нацисти чекали часу, щоб здійснити свої задуми.

Восени 1923 р. загальнонімецький уряд поставив вимогу "нормалізації" в Баварії. Берлінська влада віддала наказ заарештувати капітана Хейса і лейтенанта Росбака — керів-ників "фрейкора", а також Ерхарда, героя каппівського путчу, з якими блокувались нацисти.

У відповідь на це в Мюнхені було оголоше-но "надзвичайний стан". Монархіст Г. фон Кар, баварський міністр-президент, був призначе-ний комісаром з диктаторськими повноважен-нями. Баварією став керувати тріумвірат. Окрім Кара в нього входили генерал Отто фон Лоссов, командир рейхсверу в Баварії, і полковник Ганс фон Зейссер — шеф баварсь-кої поліції.

У центрі управління нацистської партії бу-ло розроблено декілька планів перевороту. По варіанту, запропонованому Розенбергом і Шейбен-Ріхтером, нацисти повинні були 4 листопада, в "день пам'яті померлих героїв", захопити під час військового параду Кара, Зейссера, Лоссова та баварського кронпринца Рупрехта і примусити їх силою приєднатись до "революції". На заваді даному плану стала поліція, яка оточила майдан, на якому про-ходив парад.

Інший варіант: у ніч з 10 на 11 листопада (річниця капітуляції Німеччини) зібрати озброєних штурмовиків недалеко від Мюн-хена, ввійти в місто, поставивши тріумвірат перед фактом, який уже стався. Однак, коли цей план був уже розроблений, Гітлер дізнався, що ввечері 8 листопада на зборах у пивній перед промисловцями буде висту-пати Кар. Гітлер вирішив, що це найспри-ятливіша нагода захопити всю баварську верхівку і примусити її до заколоту. Цей план був здійснений і отримав назву "пив-ного путчу".3

8 листопада під час виступу Кара до залу вбіг Гітлер у супроводі озброєних штурмови-ків, які блокували всі входи до залу. Погрожуючи зброєю, Гітлер змусив тріумвірат принести присягу тимчасовому урядові. Після цього баварські міністри пішли, сказавши, що їм необхідно віддати відповідні розпорядження для походу на Берлін. Так закінчився перший етан путчу. Залишивши пивну, міністри зв'яза-лися з частинами рейхсверу, вивели уряд з Мюнхена і веліли розклеїти прокламації з таким змістом: "Облуда та брехня амбітних молодчиків перетворили маніфестацію націо-нального відродження в огидну сцену на-сильства. Вирвана під дулом пістолету заява нічого не означає. Закликаю вважати НСДАП, а також союзи "Оберланд" та "Рейхскригфлапге" розпущеними".6

На цьому путч можливо б і закінчився, як-би не баварський лідер Людендорф. Він запро-понував нацистам піти до центру міста, з’єднатися з Ремом, засівши в будинку коман-дування воєнним округом, і завершити військовий переворот. Цей похід придушила поліція.

Мюнхенський путч носив локальний характер — за межами Баварії про нього дізна-лися лише після процесу над Гітлером. Його наслідком став розпад створеного ультра-правими тимчасового єдиного фронту, в ре-зультаті чого нацистська партія розкололась на декілька конкуруючих груп. Шалена фрак-ційність продовжувалась і після відродження націонал-соціалістичної партії в 1925 р., якій вдалося втримати пальму першості лише завдяки особистим якостям та зусиллям її лі-дера А. Гітлера. Але й він не зміг врятувати її від фіаско на виборах у саксонський ландтаг у жовтні 1926 р. Нацисти змогли набрати лише 1,6% голосів. Не набагато покращилось стано-вище нацистів у листопаді 1927 р., на виборах у Брауншвейзі — вони отримали 3,7% голосів.

Становище націонал-соціалістичної партії натомість покращила економічна криза, наслід-ком якої стала підвищена вразливість широких верств населення і їх схильність до рішучіших дій. Окрім того. в момент, коли нацистська партія знаходилась у політичній ізоляції, в кін-ці 20-х років були створені організаційні структури, які дозволили НСДАП скориста-тись післякризовою депресією. Безліч народ-них угруповань через недостатню дієвість втратили свою: автономію, їх поглинув рух нацистів. І якщо перед 1929 р. електорат партії був мізерним, то пізніше база активістів НСДАП значно розширилась — на момент, ко-ли спалахнула криза, в партії налічувалось 100000 чоловік.7

З цього моменту (з 1929 р.) нацистський рух починає відігравати все більш помітну роль у політичних баталіях між магнатами та старою елітою. В 1929 р. кампанія по боротьбі з планом Юнга стосовно перегляду виплат по репараціям надала нацистам першу можли-вість налагодите взаємодію з іншими націона-лістичними організаціями.

3. Виборча війна за парламент. Монополії та НСДРП

Місцеві вибори, які відбувались восени, показали, що НСДАП поступово зміцнює свої позиції серед виборців, особливо в сільських районах, що страждали від зростаючих труд-нощів у сільському господарстві. Нацисти отримали 6 400 тис. голосів.

Крах