Діяльність гетьмана Мазепи
Зміст
Політичне положення на початок XVIII ст.
1.1.Война с Туреччиною
1.2.Походи російсько-українських військ на Крим.
1.3.Північна війна
Політика гетьмана Мазепи
2.2.Мазема - політик та дипломат
2.3.Аніпольскі повстання на Україні
2.4.Переговори гетьмана с Карлом XII, та спроба зробити Україну незалежною
Поразка гетьмана Мазепи
3.1. Відповідь Петра I
3.2. Битва під Полтавою
3.3. Смерть гетьмана Мазепи та втрата Україною незалежності
Політичне положення на початок XVIII ст.
1.1.Война с Туреччиною
У 1677 р. турецькі війська знову вторглися в Україну. Протягом 1677-1678 рр. численна турецька армія і кримські татари двічі напа-дали на Чигирин — місто у Правобережній Україні. Чигирин захи-щали українські козаки і частини російської армії. У 1678 р. поблизу Бужина відбулася семиденна битва об'єднаних українських сил і ту-рецької армії. Турки, втративши половину своїх сил, відступили. Пе-ремога під Бужином стала переломною: у 1681 р. у Бахчисараї (Крим) було укладено перемир'я.
Проте Туреччина не відмовилася від своїх планів, залишаючись небезпечним суперником Росії. Тримаючи у своїх руках Північне Причорномор'я і Приазов'я, Туреччина і Кримське ханство закрива-ли Росії вихід до Чорного й Азовського морів.
Походи російсько-українських військ на Крим.
У 1687 і 1689 р. відбулися походи російсько-українських військ на Крим. Та через брак води і продовольства розгромити військо крим-ського хана не вдалося.
Під час наступної воєнної кампанії 1695-1696 рр. російські війська та українські козаки на чолі з Петром І зуміли заволодіти турецькою фортецею Азов. Та Чорне море, як і раніше, залишалося неприступ-ним для російського флоту.
На початку XVIII ст. створилася сприятлива міжнародна обста-новка для боротьби Російської держави за вихід до Балтійського мо-ря. Ще в 1699 р. зусиллями російської дипломатії було створено Пів-нічний союз — антишведську коаліцію у складі Росії, Польщі, Сак-сонії і Данії. Північна війна зі Швецією розпочалася в 1700 р.
Північна війна
Північна війна, яка тривала двадцять один рік, відбувалася на те-риторії України. У 1702 р. шведські війська вторглися на територію Польщі, до складу якої входила Правобережна Україна. У 1704 р. шведська армія захопила Львів. Шведський король Карл XII рвався до Москви. Спочатку він хотів підійти до Москви через Смоленськ, але згодом змінив плани і повернув на Лівобережну Україну. Його рішення пояснювалося нестачею продовольства у шведській армії, а також тим, що у боротьбі з Росією він розраховував на допомогу ук-раїнського гетьмана І. Мазепи.
2. Політика гетьмана Мазепи
2.1. Підтримка Мазепою козацької старшини
Період життя і діяльності І. Мазепи — один з найважливіших в то-гочасній історії України. Протягом понад двадцяти років ця людина обіймала найвищий пост у козацькій державі. І. Мазепа — складна, неоднозначна і суперечлива постать. З одного боку, він ревно за-хищав інтереси козацької старшини, був вірним прислужником Петра І. З іншого боку, це була високоосвічена й інтелігентна люди-на, меценат, який сприяв розвитку науки й мистецтва в Україні. Час-тину власних коштів він віддавав православній церкві й монастирям, будував школи і друкарні.
Північна війна лягла непосильним тягарем на плечі українського народу. Запровадження нових податків, відправлення козацьких полків на північ для участі у воєнних діях викликали невдоволення не лише селян і простих козаків, а й козацької старшини.
Іван Мазепа протягом майже 21-річного гетьманування (1687-1708) проводив політику підтримки козацької старшини. Він постійно зміцнював становище козаць-кої старшини, роздавши їй понад тисячу дарчих на землі козаків і селян. Не забував гетьман і про власні інтереси, ставши одним із найбагатших феодалів Європи. Відкрита й послідовна підтримка старшини породжувала невдоволення мас та запорозького козацтва.
У цей період у поміщицьких та монастирських маєтках існували всі види ренти — відробіткова, продуктова і грошова. Поступово пере-важаючими ставали відробітки, які вже наприкінці XVII — на почат-ку XVIII ст. склалися в регулярну панщину на основних сільськогос-подарських роботах.
2.2. Мазепа - політик та дипломат
Плинув час, а взаємини Мазепи з Москвою розвивалися у сприят-ливому для нього руслі. Як тонкий політик і дипломат, високоосвіче-на людина, він умів одночасно захищати власні економічні та загаль-ноукраїнські інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки з Моск-вою. Інтелігенція і правляча верхівка України підтримували Мазепу ще й тому, що значну частину особистих прибутків він спрямовував на розвиток релігії та культурно-освітніх установ. До цього часу в Києві, Переяславі та інших містах збереглися собори, церкви й мона-стирі, побудовані або реставровані на кошти гетьмана (усього понад десять). Але доля І. Мазепи і всієї Гетьманщини різко змінилась у роки Північної війни Росії зі Швецією (1700-1721).
Як відомо, спроби Росії закріпитися на узбережжях Чорного і Азовського морів наприкінці XVII ст. виявилися невдалими. На по-чатку XVIII ст. Петро І змінює акцент зовнішньополітичного курсу, і відтепер пріоритетною для Росії стає боротьба на півночі за вихід на Балтійське узбережжя. З Туреччиною в 1700р. було підписано Кон-стантинопольський мирний договір і розпочато війну зі Швецією.
Зміна зовнішньополітичних пріоритетів Росії позначилася безпо-середньо на подальшій долі українських земель. Як і раніше, до участі у кримських та азовських походах, до ведення Північної війни також були залучені гетьманські козацькі полки. Отже, тягар тривалої війни повною мірою ліг і на українські землі, що мало свої наслідки.
Північна війна не була схожа на воєнні кампанії кінця XVII ст. Те-пер у далеких і чужих північних містах під час боїв та від виснажливої служби гинуло багато козаків. Їхнє озброєння і тактика не відпові-дали вимогам російської та інших тогочасних європейських армій. Усе це викликало незадоволення серед козаків та українського насе-лення.
Події першого періоду Північної війни складалися несприятливо для