Незабаром зазнали поразок союзні саксонська та данська армії, і ці країни змушені були капітулювати. Великих втрат було завдано армії польського короля Августа II. Обстановка в Речі Посполитій ще більше ускладнилася, коли частина шляхти вступила у змову зі Швецією і проголосила королем Польщі познанського воєводу С. Лещинського.

2.3.Аніпольскі повстання на Україні

На землях Правобережної України після рішення польського сей-му в 1699р. ліквідувати козацтво з новою силою спалахнуло анти-польське повстання, очолюване С. Палієм, С. Самусем, 3. Іскрою та А. Абазиним. У боротьбі з ослабленою, але ще досить сильною Річчю Посполитою фастівський полковник зробив ставку на Росію і Лівобе-режну Україну. Не задовольняючи прохання повстанців про приєднан-ня Правобережної України до Росії, уряд Петра І таємно надавав Їм допомогу, аби використати визвольний рух для тиску на Польщу. Про-те щоб не втратити останнього союзника в боротьбі зі шведами, ца-ризмові довелося принести в жертву національно-визвольний рух на окупованих Польщею землях. Після арешту С. Палія у 1704 р. і взяття козаками І. Мазепи Білої Церкви та інших міст Правобережжя по-встання поступово припинилося.

У 1705-1706 рр. козацькі загони перебували не тільки на Правобе-режній Україні. Вони воювали проти шведів і на території Польщі, Литви та Білорусії. Воєнні успіхи в ці роки були на боці Карла XII. У вересні 1706р. після розгрому польської армії зрікається престолу Август II. Росія і Україна, витративши останнього союзника, опини-лись у політичній ізоляції.

1.4. Переговори гетьмана с Карлом XII

З 1706 р. при посередництві С. Лещинського Карл XII починає таємні переговори з І. Мазепою, щоб відірвати Україну від Росії для ще більшого ослаблення останньої. Переговори активізувались у 1707 р., і Мазепа з невеликою групою полковників узяв курс на зміну відносин з Росією. Такі настрої, поразка російських військ на початку війни, а також успіхи шведів зміцнили рішення І. Мазепи перейти на бік Швеції у боротьбі проти Росії. Бажаючи добитися самостійності України, І. Мазепа звернувся до Карла XII і польського короля С. Лещинського з пропозицією об'єднатися проти Росії. Угода І. Мазепи з Лещинським передбачала свободу України "від усякої чужої влади".

Вирішальні події відбулися протягом наступних 1708-1709 рр. У ве-ресні 1708 р. війська Карла XII зі Смоленщини повернули не на Мос-кву, як гадало російське командування, а на Україну. Проте російські війська і Стародубський та Чернігівський полки випередили шведів і першими вступили у Стародуб, а потім у Новгород-Сіверський. Спро-би шведських військ захопити ці та інші міста виявилися марними. Вони зазнавали великих втрат не лише в боях, але й від нападів парти-занських загонів у Білорусії та Гетьманщині. Кожне місто, містечко та село доводилося брати з боєм і втратами. Дніпровські переправи

були зайняті козацькими полками Г. Ґалаґана, Д. Апостола та І. Скс- ропадського, що не дозволило військам Карла XII з'єднатися із союзниками - Туреччиною і Кримським ханством.

У такій обстановці 24 жовтня 1708 р. І. Мазепа повів кількатисячний загін козаків і групу старшин із Батурина нібито на з'єднання з російською армією, а насправді козаки на чолі з Мазепою переправи-лися на правий, "шведський" берег Десни. Тільки там, під Оболон-ням, козакам і більшості старшини гетьман відкрив свій задум: за до-помогою шведів зробити Україну незалежною. У відповідь не пролу-нало жодного слова, але під прикриттям ночі багато козаків і старшини втекли з правого берега Десни назад. Небагато козаків підтримали І. Мазепу. Замість обіцяних 50 тис. воїнів І. Мазепа привів до Карла XII близько 4 тис., та не-вдовзі частина з них залишила шведський табір.

3.Паразка гетьмана Мазепи

3.1.Відповідь Петра I

Реакцію Петра І передбачити було неважко. Військам О. Меншикова цар дав наказ випередити шведів і першими зайняти столицю Гетьманщини Батурин, де закріпився гарнізон полковника Чечеля. У Батурині була зосереджена майже вся козацька артилерія, боєпри-паси та велика кількість продовольства і фуражу. 2 листопада 1708 р. гарнізон міста капітулював, і над ним та населенням було вчинено жорстоку розправу.

Тим часом почалася підготовка до обрання нового гетьмана. На козацькій раді у Глухові 6 листопада у присутності Петра І ним став стародубський полковник І. Скоропадський (1708-1722). Запорозька Січ своїх представників у Глухів не прислала.

Оскільки позиція Запорожжя мала принципове значення, туди були направлені посланці Петра І із царською грамотою, грішми та зав-данням переконати козацтво підтримати Росію. У цей час кошовий К. Гордієнко із загоном козаків уже перейшов на бік Мазепи, з яким у попередні роки в нього були принципові суперечки. Новий запорозь-кий кошовий П. Сорочинський також схилявся до необхідності "Мос-кву воевать", а отже, місія царських посланців не принесла бажаних результатів.

У травні 1709 р. війська полковника Яковлєва і козацького пол-ковника Г. Ґалаґана за царським розпорядженням зруйнували Чортомлицьку Січ. Частина козаків втекли і заснували нову Січ на р. Ка-м'янка, а потім перейшли в межі Османської імперії і з дозволу влас-тей облаштували Олешківську Січ у тому місці, де Дніпро впадає в Чорне море. Проіснувала вона до 1733 р.

3.2. Битва під Полтавою

У 1709 р. Карл XII вирішив захопити Полтаву — важливий стра-тегічний пункт на шляху до Москви, Польщі, Туреччини й Кримсь-кого ханства. Спроба шведських військ штурмом заволодіти містом завершилася невдачею. Тоді Карл XII наказав обложити Полтаву, але шведам так і