Мотивація інтелектуальної праці до інноваційної діяльності виз-начається багатьма факторами. Серед них одним із найважливіших є матеріальна зацікавленість. Та саме мотиваційний потенціал оплати інтелектуальної праці в нашій країні використовується недостатньо.

Для того щоб матеріальна зацікавленість стала мотивацією учас-ті в інноваціях, розмір винагороди має співвідноситися з результа-тивністю інтелектуальної праці і тим самим стимулювати її. На-приклад, рівень оплати праці в інноваційному процесі у США у 2,5, у Японії — у 2,7, у Швеції — у 2,1 раза вищий, ніж у промисловості. При цьому частина заробітної плати виплачується у вигляді премій, розмір яких залежить від отриманого результату. Установ-люються також щорічні премії за комерційні успіхи.

Для творчих працівників грошова мотивація відіграє, безумов-но, важливу роль, але в деяких випадках важливішими стають мотиватори самовираження як засіб задоволення потреби більш високого порядку. Наприклад, престиж, задоволеність роботою, кар'єра, влада і вплив, можливості самовираження як особистості. Тому важливо розробити систему мотивації, пристосовану до психології конкретної людини.

Система норм і нормативів включає: соціально-економічні нор-ми й нормативи; норми та нормативи розвитку матеріальної бази й соціальної інфраструктури; економіко-екологічні.

Соціально-економічні норми включають широке коло норма-тивів. Це й прожитковий мінімум, і мінімальна заробітна плата, і неоподатковуваний мінімум заробітної плати, і т. ін. Розробляти ці нормативи та механізми їхньої дії слід виходячи з цін мінімального споживчого кошика для працівника та членів його сім'ї, які пере-бувають на його утриманні, а також ціни робочої сили. Зазначені нормативи мають також враховувати особливості змін ціни робо-чої сили на регіональному ринку праці та регіональний рівень цін на споживчі товари.

Нормативи споживання товарів і послуг мають містити міні-мальні норми споживання у середньому на душу населення основ-них харчових продуктів, виробів легкої промисловості, а також мінімальні нормативи забезпечення населення та середні терміни використання предметів культурно-побутового й господарського призначення.

Важливим елементом системи соціально-економічних норма-тивів, яка формується на державному рівні, є нормативи забезпе-чення населення об'єктами соціальної інфраструктури. Рівень її розвитку багато в чому визначається ступенем задоволення потреб населення у матеріальних благах та послугах. Планування у галу-зях невиробничого призначення за допомогою нормативних мето-дів мусить сприяти покращенню умов життя населення, усунути соціальні відмінності між окремими регіонами країни, містом та селом, забезпечити розробку комплексних планів з урахуванням природно-кліматичних, соціально-демографічних та інших особли-востей території.

ВИСНОВКИ

В Україні реформування здійснюється за умов зруйнованих господарських зв'язків і пропорцій, втрати ефективності у вико-ристанні наявних виробничих ресурсів, прихованого безробіття, знецінення доходів громадян. Ці негативні явища призвели до гост-рої валютно-фінансової кризи, різкого падіння інноваційної активнос-ті, дефіциту обігових коштів. Без державної підтримки підприємст-вам тут аж ніяк не обійтись. Це не означає, що держава мусить підтримувати всі підприємства. Головним у цьому напрямі є інвес-тиційна підтримка підприємств на зворотній основі, з урахуван-ням економічних пріоритетів. Державна інноваційно-інвестиційна підтримка підприємств, особливо приватизованих, полягає у ство-ренні таких умов власникам, щоб вони могли закріпити набуту влас-ність у процесі ефективної господарської діяльності . Інноваційну модель розвитку суспільства не може бути втілено без збільшення асигнувань на науку, науково-технічні розробки та їхнє впровадження. Головний фінансовий інструмент науково-тех-нічної політики — використання засобів державного бюджету. Активізація інноваційної діяльності неможлива без зміцнення відносин між наукою й освітою. Звідси необхідність мотивації твор-чих працівників до інновацій, стимулювання інтелектуальної праці.

Розробка та впровадження інноваційної моделі має для України велике значення. Для того, щоб досягти рівня розвитку більш розвинених країн, Україні потрібно не тільки підвищувати темпи росту, а і виявити інноваційну модель свого розвитку. Ця модель має бути розробленою з увагою на Українські реалії. На наш погляд, це має бути насамперед аграрна політика і підтримка сільського господарства.

Україна аграрна країна має велику площину ораних земель. Тому інноваційна модель її розвитку мусить насамперед бути зв'язана з виробництвом сільхоз продукції. На цьому шляху Україна може розвивати інноваційну модель, зокрема виробництва екологічно чистої продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Концепция государственной региональной полити-ки: Указ Президента Украины от 25 мая 2001 года № 341/2001.

2. Актуальные вопросы глобализации (круглый стол МЗ й МО) // Мировая экономика и международные отношения. - № 4-5. - 1999.

3.Алєксєєв А., Архангельский Ю. Складові економічного реформування в Україні / Економіка України. - № 4. - 2002.

4. Безчасний Л., Онишко С. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні / Економ України. - № . - 2001. - С.4

5. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулірования перехідних процесів / Економіка України. - № 5. - 1999, С. 12

6. Гальчинський А. Складним шляхом реформ: деякі підсумки і перспективи / Економіка України. - № 6. - 1999, С. 4

7. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави / Економіка України. - №8. - 2000, С. 8

8. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин. Економіка України. - № 6. - 2002. С. 52

9. Долишный М., Козориз М. Модели государственного регулирования в рыночной экономике // Экономи-ка Украины, 1999, № 6. — С. 13-22.

10.Коротченя И.М. Экономический союз суверенных государств: стратегия и тактика становления. — Спб.,1995. — 128 с.

11. Пиноненко Н. Инновации и инновационная политика на этапе перехода к новому технологическому порядку / Вопросы экономики. - № 9. - 1997.

12. Гіесць В. Державність України на шляху до громадянського суспільсгва ,

Віче.-№5. 1995.

13.Геєць В.