місця, часу, строків проведення тієї чи іншої слідчої дії або операції, сил та засобів, які при цьому застосовуються і т.ін. “Слідча практика, — зазначає А. М. Кустов, — розкрила різноманітні прийоми та методи зацікавленого втручання в хід слідства з боку злочинців та інших осіб. Ці прийоми та методи, як правило, реалізуються після виявлення правоохоронними органами будь-якого епізоду злочинної діяльності або всього злочину у процесі оперативно-розшукових, слідчих (по іншим кримінальним справам) або інших заходів в ході розпочатого попереднього слідства” [12].
У процесуальній діяльності теоретично протидіяти процесу розслідування можуть будь-які його учасники, а також свідки, експерти, спеціалісти, прокурор, який здійснює нагляд за справою. Але основними суб’єктами протидії є підозрювані, обвинувачені та їх захисники. Небезпечним суб’єктом протидії в діяльності слідчого є недобросовісний та користолюбний адвокат з колишніх працівників правоохоронних органів.
Суб’єктами протидії у службовій діяльності слідчого можуть бути передусім корумповані особи. Протидія з їх боку становить особливу небезпеку для розслідування конкретної кримінальної справи. В. М. Мєшков зазначає, що, як правило, кримінальні справи, якими цікавляться корумповані особи (КО) — співробітники ОВС, знаходяться у провадженні в одного слідчого. Він на первинному етапі прояву “інтересу” до кримінальної справи, що знаходиться в його провадженні, фактично залишається “один на один” з корупціонером, тому йому необхідно знати та розрізняти способи прояву діяльності корумпованої особи, а також способи протидії їм. Він називає такі способи прояву діяльності корумпованої особи: 1) постійний витік інформації при розслідуванні злочину; 2) залучення до малозначних злочинів висококваліфікованих адвокатів; 3) виявлення “жучків” на телефонному апараті; 4) виявлення пропажі чернеток, що залишилися; 5) нав’язування КО дорогих подарунків; 6) вчинення КО посередництва у знайомстві з особами, зацікавленими у закінченні справи; 7) перешкоджання зустрічам зі свідками по справі; 8) постійний інтерес КО до руху кримінальної справи, в тому числі й через аналітичний відділ; 9) дискредитація слідчого в очах колег; 10) відсторонення слідчого від розслідування по справі; 11) виявлення в ділових записах КО відомостей про справу, що розслідується [13].
Можна стверджувати, що одна система (протидія) впливає на іншу (попереднє слідство). Методи впливу можуть бути психічними, фізичними, адміністративними та комплексними. Але універсальним засобом впливу як на організаційно-управлінську, так і на доказову діяльність слідчого є організація витоку секретної інформації.
Складна криміногенна обстановка, збільшення обсягів інформації, що надходить та обробляється, розвиток технічних засобів обробки інформації зумовили необхідність використання сучасних засобів комп’ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій у правоохоронних органах і, зокрема, органах слідства з метою підвищення ефективності їх роботи. Виразно проявляється тенденція до використання персональних комп’ютерів, поширюється сфера їх застосування, створюються комп’ютерні мережі обміну інформацією. При цьому необхідно пам’ятати, що у своїй діяльності підрозділи ОВС використовують відомості, які містять службову, державну таємницю, іншу конфіденційну інформацію, доступ до якої повинен бути дозволений лише для обмеженої кількості співробітників. Виходячи з вищевикладеного, постає питання щодо необхідності захисту інформації від неправомірного заволодіння та її використання. Захисту комп’ютерів і комп’ютерних мереж необхідно приділяти особливу увагу, оскільки відомо багато випадків несанкціонованого доступу до інформації, що зберігається у комп’ютерах, що стосується як окремих користувачів, так і користувачів, об’єднаних у мережу.
Здійснюючи заходи, спрямовані на нерозголошення інформації, яка становить таємницю досудового слідства, необхідно пам’ятати, що злочинці діють все більш витончено, активно використовуючи у своїй діяльності новітні досягнення науки і техніки. Рівень розвитку технічних засобів дозволяє злочинцям з їх допомогою отримувати зазначену інформацію. Широкого розповсюдження набули технічні пристрої, що дозволяють знімати інформацію з каналів зв’язку, прослуховувати розмови в кабінетах, квартирах, автомобілях, на вулиці, по телефону і т.ін.
На цю проблему звертають увагу як учені, так і співробітники практичних органів. Так, В. Ю. Шепітько зазначає, що організована злочинність пристосовується до нових соціально-економічних умов. Злочинці широко використовують різноманітний сучасний радіозв’язок, технічні засоби, найновітню вогнепальну зброю. Відсутність чіткої правової регламентації відносно ввезення на територію України та застосування “спеціальних технічних засобів” (підслуховуючих пристроїв, пеленгаторів, радіостанцій) призвело до озброєння ними злочинних формувань. Сучасна організована злочинна діяльність не може обійтись без міцної організаційно-технічної бази, яка робить організовані злочинні угруповання менш уразливими для правоохоронних органів і кримінальних конкурентів, більш мобільними в отриманні необхідної для організованої злочинної діяльності інформації, переміщенні, опорі викриттю [14].
Л. В. Деркач звертає увагу на те, що відомо чимало випадків, коли засоби прослуховування використовуються кримінальними елементами у корисливих, а інколи й злочинних цілях [15].
В. Рибкін зазначає, що представники злочинного світу широко використовують останні технічні досягнення в галузі підслуховування, прослуховування телефонних переговорів, спостереження на значних відстанях та ін. [16].
Як зазначає А. Шаталов, технічні характеристики апаратури, що використовується організованими злочинними угрупованнями, часто перевершують аналогічні характеристики техніки, яку використовують співробітники правоохоронних органів при виконанні оперативно-розшукових заходів. В основі цього процесу — потреба в отриманні необхідної інформації для вчинення організованої протидії розкриттю та розслідуванню вчинюваних злочинів. Навіть у службовому кабінеті заступника Генерального прокурора Росії, який курирує розслідування кримінальних справ особливої важливості, наприкінці 1996 р. було виявлено акустичну радіозакладку. За своїми технічними характеристиками вона дозволяла транслювати розмови, що відбувалися у кабінеті, на декілька сотен метрів [17].
Ці питання розглядалися і на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні” (за матеріалами Харківської та Полтавської областей) — Харків, 1999 р. Так, в рекомендаціях конференції зазначається, що з урахуванням високого технічного оснащення злочинців необхідно вивчити питання щодо встановлення кримінальної відповідальності за навмисне прослуховування переговорів чи перехоплювання інформації органів дізнання, слідства, прокурорів, суддів, захисників та експертів з метою стати на перешкоді правосуддю [18].
Найчастіше злочинці використовують різноманітні підслуховуючі пристрої, оскільки наявність інформації надає їм великі переваги та створює великі проблеми правоохоронним органам, пов’язані, зокрема, з руйнуванням порушених кримінальних справ. Застосування радіозакладок дає можливість злочинцям контролювати не тільки телефонні лінії, але й службові приміщення співробітників.
Нерідкими є випадки, коли спецпідрозділи органів внутрішніх справ, що забезпечують інформаційну безпеку, виявляють спеціальні підслуховуючі пристрої, за допомогою яких злочинцями здійснюється збір інформації про правоохоронну діяльність.