РЕФЕРАТ

на тему:

„Джерела вивчення Галицько-Волинського князівства”

План

Вступ.

1. Основні джерела вивчення Галицько-Волинського князівства.

2. Галицько-Волинський літопис - найвидатніший історико-культурний документ.

3. Деякі фрагменти з Галицько-Волинського літопису

Використана література.

Вступ

Для більш повного уявлення про репертуар документальних матеріалів Галицько-Волинського князівства необхідно також володіти інформацією про згадки актів і документів у тогочасних і пізніших писемних пам'ятках. Вони дійшли до нас найчастіше у формі коротких нотаток, цитат, реґестів.

Засвідчені згадки і як контекстуальні вказівки або лише натяки на існування можливих актів чи документів у зв'язку з їх пересиланням, підтвердженням, а ще частіше використанням у судах та інших державних інституціях. Згадують про давні галицько-волинські акти та документи люстрації, ранні архівні описи тощо.

Зміст публікованих згадок про акти та документи, що стосуються галицько-волинських земель, порівняно обмежений і у більшості випадків умовний. Багато з них нині не піддається реконструкції (звичайно, крім тих, для яких збереглися повні тексти).

Ми часто не знаємо осіб-контраґентів, які виступають у документі, характеру трансакцїі, яку засвідчує згадка про документ, не кажучи про деталі, пов'язані, наприклад, із наданням, розмежуванням, даруванням або купівлею-продажем земель чи поселень (ніде у них не йдеться про обов'язки чи повинності сторін); не до кінця відомий зміст цілого ряду згадок із міжнародного листування. Не знаємо, наприклад, які „відповідні документи та угоди" були укладені між Тевтонським Орденом і князями — предками князя Юрія Тройденовича, про котрі йдеться у листі князя з 1327р. (І, № 9), або на чому (на яких документах) основувалися раніше союзи з цим орденом князів „Романа, Данила, Лева, Юрія та Андрія разом із найсвітлішими знатними панами, колись генеральними магістрами Прусси" Ще умовнішими є ті згадки, які репрезентовані лише термінами на означення актів і документів, наприклад, лист, привілей або прохання, благання та ін.

Згадки про галицько-волинські документи, поряд із повними текстами актів і документів князівства, були відомі в XIX cm. Варто хоча б переглянути публікації писемних джерел ватиканських архівів, у контексті яких засвідчено згадки і натяки про надсилання папі листів князем Данилом та іншими князями.

Отже, згадки про галицько-волинські акти та документи засвідчені у найрізноманітніших видах і типах рукописних документальних матеріалів.

1. Основні джерела вивчення Галицько-Волинського князівства

Основними джерелами для вивчення історії Галицько-Волинського князівства є місцеві та іноземні літописи, описи подорожей, нечисленні , дані археологічних розкопок.

Початковий період історії Галичини і Волині в період перших висвітлює , а події — років розкриває . Добу — років охоплює , що умовно поділяється на дві частини — правління і княжіння .

До основних джерел іноземного походження, що висвітлюють історію і , входять польські , і , чеська 13 століття, німецька та угорські і . Про останні роки Галицько-Волинського князівства дають відомості польські літописи Янко з Чарнкова, Траска, , а також чеські та угорська .

Цінними є грамоти Володимира Васильковича року і року, що вписані до Галицько-Волинського літопису, та оригінали грамот Андрія і Льва Юрійовичів — років та Юрія II — років

Галицько-Волинський літопис — присвячений історії і . Зберігся в . Охоплює події — років. Вважається головним джерелом з історії .

Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літописподіляється на дві частини: Галицький літопис (—), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя і Волинський літопис (—), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання та його сина .

Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.

Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури . Від попередніх староруських літописів Галицько-Волинський літопис відрізняється майже повною відсутністю церковної тематики.

2. Галицько-Волинський літопис - найвидатніший історико-культурний документ.

Коли значення Києва як культурно-політичного центру підупало, важливу роль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі й Галицько-волинське. Воно успадкувало і продовжило культурні традиції Київської Князівство. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю частину Іпатіївського літопису. Дослідження літопису показали, що він мав п'ять редакцій, в той же час він є цілісним твором, що належить до однієї літописної школи.

Деякі вчені вважають, що в Галицько-Волинському літописі було використано старовинний збірник, який до нашого часу не зберігся. На думку дослідників, цей збірник включав візантійські хроніки. Ці „премудрі хронографи" були зразком для літописця і він, визначаючи мету для себе, писав: "Хронографу треба описувати повністю все минуле, деколи сяіати вперед, деколи повертати у давнє — мудрий читач зрозуміє". Характерною особливістю Галицько-волинського літопису є те, що в ньому подано хронологічний перелік подій. Правда, літопис у перших редакціях не мав ніяких дат і час тієї чи іншої події визначався фразами "в ті ж роки", "в той же час", "після того" і та. ін. У процесі подальшого редагування літопис набув форми суцільною оповідання про історичні події.

Джерела дія написання літопису, як засвідчують дослідження використовувались різні, У ньому наводились документи, окремі літописні изаписи, що були складені у містах Володимирі, Галичі, Холмі, Любомлі, деякі оповідання, як наприклад, розповідь про бій над річкою Калкою. Літописці нерідко користувались народними переказами, дружинним епосом, піснями, а також народними