Джерела до вивчення процесу формування вертикалі виконавчої влади УНР доби Центральної Ради

Десять років дослідження подій періоду Української революції 1917-1920 рр. залишається в центрі уваги вітчизняних науковців, які отримали можливість користуватись документами, що тривалий час перебували на спеціальному зберіганні. Відкриття спецфондів для наукового використання зумовили появу значної кількості праць, присвячених цьому періоду нашої історії, і нині очевидна стійка тенденція до постійного поглиблення тематики досліджень. Від вивчення загального перебігу подій та основоположних документів історики перейшли до дослідження різних аспектів державотворчої практики українського народу, виявлення тенденцій та закономірностей визвольних змагань, осмислення ролі в них державних і політичних діячів, партій, громадських організацій тощо. Однією з проблем, якій досі у вітчизняній науці не було приділено належної уваги, є процес формування вертикалі виконавчої влади УНР доби Центральної Ради, діяльність українських урядів щодо створення системи органів виконавчої влади в Українській Народній Республіці.

Джерельна база з окресленої проблеми дуже широка і включає джерела як історіографічні, так й історичні. Вивчення джерел історіографічного характеру показало, що серед наукових праць, присвячених першому періоду Української революції 1917-1920 рр., тільки незначна їх кількість має на меті дослідити деякі аспекти процесу створення та функціонування органів виконавчої влади УНР доби Центральної Ради. Найповніше в українській історіографії відтворена історія формування вищого органу виконавчої вертикалі - уряду. Створення цілісної картини зазначеного процесу на підставі існуючих історіографічних джерел неможливо, оскільки вони не дають можливості реконструювати цей процес, наприклад, на рівні центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Повне розкриття обраної теми потребує ретельного вивчення інших груп писемних джерел, передусім документальних, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Центральному державному архіві громадських об'єднань України, Центральному державному історичному архіві м. Києва, Державному архіві м. Києва та Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, а також у фондах бібліотек. Умовно їх можна поділити на дві нерівнозначні за обсягом та повнотою викладу матеріалу підгрупи: опубліковані документи, які містять актуалізовану частину інформації щодо поставленої проблеми, та архівні документи.

Формування першої підгрупи почалося синхронно з досліджуваними подіями шляхом публікації документів у періодичній пресі того часу. Це, передусім, універсали, закони та постанови Центральної Ради, які визначали статус органів виконавчої влади, їхню структуру, джерела фінансування, персональний склад урядів тощо. Слід зазначити, що за доби Центральної Ради процес законодавчого оформлення рішень уряду не завжди закінчувався прийняттям українським парламентським органом відповідного закону чи постанови. Значна кількість ухвал уряду УНР починала впроваджуватись у життя на підставі постанов та розпоряджень Генерального Секретаріату та Ради Народних Міністрів. Відтак ці документи мають важливе значення для розуміння політики уряду УНР щодо процесу створення органів виконавчої влади УНР. Оприлюднення цих документів відбувалось шляхом публікації в українських офіційних виданнях ("Вісті з Української Центральної Ради", "Вісник Генерального Секретаріату УНР", "Вісник Ради Народних Міністрів УНР") та в іншій періодиці, а також у збірнику "Розпорядження Уряду Української Народної Республіки".

Щоб мати можливість зіставити заходи російського та українського урядів щодо формування структури виконавчої вертикалі, виявити спільні риси та відмінності цього процесу в Росії після Лютневої революції 1917 р. та в УНР, необхідно знати закони та підзаконні акти Тимчасового уряду, постанови та розпорядження російських міністерств, які друкувались в офіційному органі "Вестнике Временного правительства".

Важливим джерелом для дослідження політики українського уряду щодо створення та керівництва діяльністю центральних та місцевих органів виконавчої влади є також інформаційні бюлетені та збірники постанов і розпоряджень, які видавали окремі українські міністерства. Деякі з них надруковані і зберігаються у фондах бібліотек ("Збірник законів, обіжних та інших розпоряджень по справам земельним в Українській Народній Республіці", "Вісник народного міністерства земельних справ", "Бюлетень міністерства продовольчих справ УНР"). В них вміщені циркулярні листи міністерств підлеглим установам, розпорядження міністрів, інформація про структуру та діяльність міністерств, статути органів виконавчої влади (проекти та вже затверджені), відомості статистичного характеру тощо.

Перше десятиліття після поразки Української революції характеризується постійним інтересом вітчизняних науковців до подій 1917-1920 рр., хоча детермінованим ідеологічними чинниками. В ці роки продовжувалась публікація документів періоду Центральної Ради, зокрема у журналах "Літопис революції" та "Архів Радянської України". В них були оприлюднені деякі протоколи засідань Малої Ради, Генерального Секретаріату, низка інших документів. Значна кількість матеріалів вміщена також у виданні "1917 год на Киевщине: Хроника событий". Разом з тим слід зазначити, що відбір документів для публікації здійснювався в руслі тогочасних ідеологічних настанов і мав на меті проілюструвати "контрреволюційну" та "антинародну" сутність органів влади УНР.

У наступні десятиліття центр публікації документів періоду Центральної Ради перемістився з УРСР до інших країн, де українські дослідники в еміграції підготували до видання збірники документів "Вивід прав України" , "Велика українська революція: Матеріали до відновлення української державності" , "Українська суспільно-політична думка в 20 столітті" та інші. В них вміщені основоположні документи Центральної Ради, Генерального Секретаріату, українських політичних партій, які переважно носять програмний характер і не розкривають процес створення системи органів виконавчої влади в УНР на всіх її рівнях.

Відновлення незалежності України сприяло відкриттю спецфондів і дало широкий простір для публікації документів. За останнє десятиліття в нашій державі й за кордоном побачили світ збірники документів, які висвітлюють процес розбудови української держави у 1917-1920 рр. Так, у двотомнику "Українська Центральна Рада: