Через втрату значної кількості джерел внаслідок знищення документації українських міністерств за період перебування в Києві Народного Секретаріату іноді тільки завдяки цим протоколам можна довести, що деякі заходи Ради Народних Міністрів мали вихідним моментом рішення Генерального Секретаріату. Крім цього, через різні причини не всі урядові рішення своєчасно потрапляли на сторінки офіційного "Вісника". Наприклад, внаслідок перебування уряду в евакуації або державного перевороту деякі постанови взагалі не були оголошені у пресі, і відомості про них можна знайти лише у протоколах засідань Ради Народних Міністрів.

Слід зазначити, що інформативна цінність протоколів Генерального Секретаріату та Ради Народних Міністрів значно знижується через лапідарність викладу ходу засідання. Лише в деяких випадках в документах відтворена дискусія між членами уряду, але частіше зафіксовано лише питання, винесене на обговорення, та факт прийняття по ньому рішення. До того ж, до зазначеного збірника документів увійшли не всі протоколи, декілька з них, як показали пошуки в українських архівах, залишились неопублікованими.

До актуалізованої частини джерельної бази відносяться також опубліковані документи особового походження - спогади , щоденники , приватне листування державних і громадських діячів. Попри політичну заангажованість авторів, яка часто має місце, їхні свідчення сприяють розумінню рис характеру політичних лідерів, стосунків між ними, що впливало й на їхню діяльність на ниві державотворення. Всебічне розкрити тему допомагають твори учасників подій, які також становлять один з видів джерел особового походження, хоча не є за формою спогадами або мемуарами. З них можна дізнатись про особисту роль авторів у виробленні та здійсненні урядової політики, їхнє ставлення до різних аспектів державотворчого процесу, у тому числі й до проблеми організації органів виконавчої влади в УНР.

Важливим джерелом вивчення проблеми є періодика того часу. В ній не лише публікувались офіційні документи, але й оперативно коментувались заходи уряду, а іноді й його наміри ще до того, як були втілені у конкретне рішення. Найважливішими для дослідження є центральні періодичні видання різних політичних партій та громадських організацій "Нова рада", "Робітнича газета", "Боротьба", "Народна воля", "Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства Украины" та ін.

У пресі публікувались документи та матеріали українських політичних партій, які допомагають зрозуміти процес формування особового складу українського уряду, ознайомитись з внутрішньопартійними та міжпартійними дискусіями з цього приводу, виявити вплив на його політику з боку різних суспільно-політичних сил. Дуже цікава в цьому плані полеміка з приводу входження представників українських партій до уряду, яка розгорнулась на сторінках партійної преси у березні-квітні 1918 р.

В цілому аналіз актуалізованої частини джерельної бази свідчить, що вона не може слугувати основою дослідження процесу формування виконавчої вертикалі УНР через її неповноту та фрагментарність. Публікація документів носить вибірковий характер, підпорядкована певним завданням та науковим інтересам авторів. Відтак для заповнення істотних прогалин в джерельній базі необхідно звернутись до репрезентативного комплексу документів, які складають другу підгрупу документальних джерел і зберігаються переважно в ЦДАВО України.

За походженням їх можна поділити на документи вищих органів влади УНР та Української Держави (ф. 1063, 1064, 1115 ЦДАВО України), центральних органів виконавчої влади УНР та Української Держави (ф. 1118, 2199, 2207, 2209, 2581, 2857, 3084, 3266, 3690 ЦДАВО України), місцевих органів (ф. 163, 292, Р-413 ДА м. Києва), громадських організацій (ф. 5 ЦДАГО України), особового походження (ф. 1235 ЦДІАК України, 1823, 3543, 3563, 3695, 4465 ЦДАВО України, 226, 227, 293, 318 ІР НБУВ).

За службовим призначенням джерельну базу складають документи нормативні (законодавчі акти, організаційно-розпорядча документація) та виконавчі (оперативне листування установ, звіти, доповідні записки, протоколи засідань комісій тощо). Основним масивом документів є справочинна документація. За змістом це документи організаційного, розпорядчого, звітного, фінансового характеру, офіційне листування, за внутрішньою формою - розпорядження, протоколи, бюлетені, звіти, штатні розклади, листування тощо.

Серед документів ф. 1063 (Генеральний Секретаріат; Рада Народних Міністрів УНР) та 1115 (Українська Центральна Рада) необхідно виділити протоколи засідань Генерального Секретаріату від 8, 13, 14, 17 липня, 8 (вечірнє засідання), 9, 15 вересня, 12, 13 (вечірнє засідання), 14 жовтня 1917 р. та засідання Ради Народних Міністрів від 1 лютого 1918 р. , які не ввійшли до збірника документів "Українська Центральна Рада". Вони допомагають реконструювати процес вирішення Генеральним Секретаріатом питань внутрішньої організації своєї діяльності як колегіального органу ще до того часу, як він набув статусу уряду УНР. В цей час український орган майже не оприлюднював офіційні документи про свою діяльність у пресі, не приймав постанов, обов'язкових для виконання іншими державними установами, а відтак на підставі цих протоколів можна довідатись про початковий етап діяльності Генерального Секретаріату.

Заходи щодо реалізації рішень Центральної Ради та уряду УНР висвітлюють документи українських центральних органів виконавчої влади - генеральних секретарств та народних міністерств, які відклались у ф. 1118 (Міністерство торгівлі і промисловості Української Держави), 2199 (Міністерство фінансів Української Держави), 2207 (Міністерство судових справ Української Держави), 2209 (Генеральне секретарство справ судових; Народне міністерство судових справ УНР), 2581 (Генеральне секретарство освіти; Народне міністерство освіти УНР), 2857 (Міністерство праці Української Держави), 3084 (Народне міністерство торгу і