По-перше, це взаємовідносини між Генеральним Секретаріатом і Комітетом Центральної Ради. Проект документу про розмежування компетенції цих двох українських органів доручено було розробити В. Садовському та О. Шульгину. В Малій Раді проблема розмежування повноважень розглядалась 3 липня, і ніяких відомостей про те, що подібний документ вже розроблено чи він знаходиться в роботі, звіт не містить. Навпаки, генеральний секретар М. Стасюк запропонував створити спеціальну комісію, яка б встановила принципи взаємовідносин між Генеральним Секретаріатом і Комітетом Центральної Ради.

По-друге, в протоколі зафіксовано виступ О. Шульгина з пропозицією відкласти з'їзд народів Росії, які виступають за федеративний зв'язок з Росією, на деякий час, "поки не виясниться становище". Генеральний секретар міжнаціональних справ входив до складу комісії по скликанню цього з'їзду, обраної тільки 20 червня на п'ятій сесії Центральної Ради. Комісія доручила розробити це питання Генеральному Секретаріату та встановила дату скликання - кінець липня 1917 р.. Але на засіданні Малої Ради 25 липня В. Садовський від імені Генерального Секретаріату попрохав передати цю справу комісії Центральної Ради й повідомив, що генеральні секретарі цим питанням ще не займались. Центральна Рада на шостій сесії задовольнила прохання Генерального Секретаріату й передала справу спеціально створеній комісії. Далі вже вона вирішувала питання підготовки до з'їзду, який відбувся у вересні 1917 р. Отже, на наш погляд, дата 8 червня у протоколі є звичайною помилкою друкарки, в ньому йдеться про вечірнє засідання 8 липня.

Крім цього, про те, що діяльність Генерального Секретаріату розпочалась 15 червня, свідчить також факт, що в кошторисах окремих секретарств початок їхньої роботи датовано саме цим днем. Взагалі, за період від середини червня до початку вересня 1917 р. збереглося лише декілька протоколів засідань Генерального Секретаріату, які, звичайно, не можуть дати повної картини його діяльності в цей період. Але те, що 14 липня генеральні секретарі зібрались вже на своє двадцяте засідання , свідчить, що новий орган розпочав свою працю досить активно.

Також необхідно звернути увагу на те, що іноді у фондах доби Центральної Ради зустрічаються документи, які відносяться до часів Директорії УНР. Ймовірно, при фондуванні вони помилково потрапили до масиву документів періоду березня 1917 - квітня 1918 рр. через однаковість офіційної назви української держави в обох випадках. Тому при використанні документа, який не має дати (наприклад, проектів постанов) необхідно ретельно вивчати його зміст на предмет відношення саме до досліджуваного періоду, а також перевіряти достовірність інформації даного джерела за іншими документами.

До джерельної бази дослідження процесу формування виконавчої вертикалі УНР належать також документи, які зберігаються в Державному архіві міста Києва у ф. 163 (Київська міська управа. 1870-1919 рр.), 292 (Канцелярія комісара Тимчасового уряду по місту Києву. 1917 р.) та Р-413 (Київська міська продовольча управа. 1916-1917 рр.). Матеріали цих фондів дають можливість реконструювати процес організації та функціонування органів виконавчої влади місцевого рівня. У ф. 5 (Комісія з історії громадянської війни при ЦК КП(б)У, м. Київ. 1931-1938 рр.) ЦДАГО України відклались копії донесень та телеграм німецьких та австро-угорських представників, в яких викладено відношення окупаційної влади до уряду УНР та до його політики, характеризуються ділові якості українських міністрів (спр. 110).

Додаткову інформацію для складання цілісного уявлення про політику українського уряду містять особові фонди державних і громадських діячів: ф. 1235 (Грушевські - історики та філологи) ЦДІАК України, В. Винниченка (1823), О. Жуковського (3543), М. Шаповала (3563), С. Шелухіна (3695), ф. 4465 (Колекція окремих документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій і осіб. 1901-1948) ЦДАВО України, А. Ніковського (226), Є. Онацького (227), В. Винниченка (293), Д. Дорошенка (318) в ІР НБУВ. У цих фондах відклалися документи (рукописи статей, мемуари, приватне листування), які дозволяють отримати додаткові, іноді унікальні відомості про діяльність українського уряду щодо організації системи органів виконавчої влади УНР, визначити роль авторів у цьому процесі, їх особисту позицію.

Отже, сукупність актуалізованої та неактуалізованої інформації (друковані й архівні документи, матеріали періодичних видань, мемуари безпосередніх учасників подій) робить джерельну базу репрезентативною, уможливлює дослідження процесу організації вертикалі виконавчої влади УНР доби Центральної Ради з достатнім ступенем достовірності і дає підстави для нових висновків і узагальнень щодо формування системи органів виконавчої влади в цей період.

Із історії ставлення більшовиків до Центральної Ради: (Матеріяли) // Літопис революції. - 1928. - № 4. - С. 158-168.

Премислер І. До історії зовнішньої політики Центральної Ради // Архів Радянської України. - 1932. - № 1-2. - С. 44-63; Пташинський П. До історії німецько-австрійської інтервенції на Україні // Там само. - С. 64-106.

1917 год на Киевщине: Хроника событий / Сост. А. Иргизов, В. Манилов, Ф. Ястребов. Под ред. В. Манилова. - К.: Государственное издательство Украины, 1928. - 580 с.

Вивід прав України: Документи і матеріали до історії української політичної думки / Упоряд., вступ. сл. і довідки Б. Кравцева. - Нью-Йорк: Пролог, 1964. - 250 с. - (Сусп.-політ. б-ка; № 15).

Велика українська революція: Матеріали до відновлення української державності: Календар історичних подій за лютий 1917 - березень 1918 року / Упоряд. Я. Зозуля. - Нью-Йорк: Вільна Академія Наук у США, 1967. - 111 с.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали. - Т. 1 / Упоряд. Т. Гунчак, Р. Сольчаник. - [Мюнхен]: Сучасність, 1983. - 510 с. - (Б-ка