України за кордоном. Збагатилася номенклатура типів закордонних установ: посольства, надзвичайні дипломатичні місії, військово-дипломатичні місії, місії з репатріації, делегації до міжнародних форумів та організацій. Зберігалися й призначені гетьманом посольства. Серед тимчасових дипустанов УНР слід згадати делегацію на Паризьку мирну конференцію, делегації на переговори з Польщею, місії до Ліги Націй тощо. З ініціативи уряду проводилися наради з головами українських дипломатичних місій (Карлсбад, 1919 р., Відень, 1920 р.). Важливою складовою зовнішньополітичної діяльності Ди-ректорії УНР було інформування міжнародної спільноти про українську справу, її зміст, проблеми та перспективи.
Одним із серйозних недоліків діяльності Директорії у сфері міжнародних відносин було те, що вона надмірно ідеологізувалася, міжпаргійні незгоди й суперечки пе-реносилися на зовнішньополітичний терен, а належність до тієї чи іншої партії ставала чи не головним критерієм добору кадрів. Керівниками зовнішньополітичного відом-ства УНР доби Директорії були В. Чехівський, К. Мацієвич. В. Темницький, А. Лівацький.
ЛIТЕРАТУРА
Музиченко П. Історія держави та права України. - Київ, 1999.
Тація В.Я., Рогожина А.Й. Історія держави та права України: Підручник. - Київ: Ин Юре, 2000. ( Т. 2.
Гончаренко В.Д. Хрестоматія з історії держави та права України. - К., 2000.
Чайковський А.С. Історія держави та права України: Навчальний посібник. - Київ, 2000.