сфер суспільного життя та утвердженні громадянського суспільства, створенні необхідних умов для поступальної інтеграції України в європейське співтовариство. Серед пріоритетних завдань політичної реформи, метою якої є запровадження в Україні політичної системи європейського зразка, насамперед потрібно визначити наступні.
Насамперед в Україні має бути запроваджено парламентсько-президентську форму правління із “сильним” президентом. Ця модель є поширеною у європейських демократіях і найбільш адекватно відповідає сучасним суспільно-політичним і соціально-економічним умовам в Україні. Її запровадження сприятиме перетворенню України на осередок політичної демократії на пострадянському просторі, підвищуючи ефективність влади і зберігаючи посаду президента як основного суб’єкта суспільних перетворень.
Перехід до парламентсько-президентської моделі є довгостроковим політичним проектом, який має передбачати реалізацію низки послідовних етапів. Лише у результаті проходження декількох таких етапів, на кожному з яких повинні бути вирішені певні завдання, можливо перейти до остаточного нормативно-правового оформлення парламентсько-президентської моделі.
Ключовим моментом у політичній реформі виступає кардинальне розширення повноважень парламенту України. У новій політичній моделі на парламент водночас з виконанням законодавчої функції покладаються завдання безпосереднього формування складу Уряду, а отже ВР надаються потужні важелі впливу на функціонування виконавчої влади в цілому. Виходячи з цього, невідкладним завданням потрібно вважати суттєве підвищення рівня політичної структурованості Верховної Ради. Парламентська більшість, утворена після виборів 2002 року, складалася із 9 депутатських фракцій і груп, що значно ускладнювало узгодження їхніх достатньо різнорідних політичних і економічних інтересів. У більшості європейських демократій парламентська більшість формується з однієї чи двох-трьох партій. Таким чином забезпечується стабільна, продуктивна взаємодія уряду і парламенту, а отже і створюються необхідні умови для ефективної діяльності виконавчої влади загалом.
10. Основними напрямами вирішення зазначеного завдання слід визначити удосконалення законодавства, що регулює утворення і діяльність політичних партій; перехід до нової виборчої системи, яка сприятиме утворенню потужних політичних партій, а також запровадження механізмів політичної відповідальності парламенту.
Потрібно внести відповідні зміни і доповнення до чинного Закону України “Про політичні партії”, спрямовані на повноцінну реалізацію ними конституційно визначених завдань щодо належного здійснення прав і свобод громадян та представлення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільних верств і прошарків. На цій основі необхідно розробити і розпочати реалізацію програми заходів щодо подолання верхівкового характеру політичних партій, їхньої замкненості майже виключно на здійсненні корпоративних цілей і інтересів, фактичної відчуженості від широких соціальних груп.
Перехід до пропорційної виборчої системи слід розглядати як невід’ємну і одну з найважливіших складових політичної реформи. Особливої уваги потребує визначення найбільш прийнятного для сучасних українських суспільно-політичних реалій варіанта пропорційної моделі виборчого законодавства. Європейський досвід функціонування пропорційних виборчих систем (Німеччина, Італія, країни Східної і Центральної Європи) надає досить широкий вибір різних підходів до вирішення зазначеного завдання. Найбільш ефективною для нинішніх умов України слід вважати модель, що дозволить, з одного боку, сприяти політичній структуризації суспільства, а з іншого - зберегти можливості виборців голосувати не лише за знеособлений партійний список, а й за конкретні політичні особистості.
Принципове місце у запровадженні нової політичної моделі належить створенню ефективних механізмів політичної відповідальності парламенту. Саме зазначені механізми повинні стати дієвим важелем стимулювання політичної структуризації Верховної Ради. За відсутності належного рівня політичної структурованості вкрай утруднюється формування і стабільне функціонування коаліційного Уряду, що має наслідком включення механізмів політичної відповідальності парламенту, а саме - його достроковий розпуск. Таким чином створюються сприятливі умови для досягнення взаємоприйнятних компромісів між різними політичними силами, що входять до парламентської більшості, та зміцнюються продуктивні взаємозв’язки між ними.
Реалізація нових функцій і повноважень парламенту потребує вирішення питання щодо запровадження відповідних інституціональних змін у структурі парламенту. Саме двопалатний парламент дозволяє забезпечити необхідні стримування і противаги, що так потрібно для політичного розвитку сучасної України, а також є ефективним механізмом належного представлення і реалізації регіональних інтересів.
При цьому слід виходити з безумовної пріоритетності ролі палати, сформованої на основі партійного представництва, у реалізації повноважень Верховної Ради. Базуючись на цьому, необхідно чітко визначити функції, а отже і повноваження палати, яка формуватиметься за принципом регіонального представництва. Її створення повинно сприяти підвищенню якості та ефективності законодавчого процесу на основі запровадження механізму узгоджувальних процедур міжпалатної взаємодії. Таким чином створюються реальні можливості для значного зниження рівня конфліктності у взаєминах між парламентом і Президентом. Зазначене сприятиме підвищенню ролі Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади.
Разом з тим поки що в українському суспільстві й, насамперед у середовищі політичної еліти, ідеї запровадження двопалатного парламенту не знаходять достатньої підтримки. Через це здійснення інституціональних реформ парламенту навряд чи доцільно розглядати у найближчій перспективі. Водночас потреби реалізації євроінтеграційного курсу України можуть доволі швидко визначити необхідність практичного вирішення наведеної проблеми.
11. Запровадження механізму коаліційного формування Уряду та кардинальне підвищення його ролі слід розглядати як провідний напрям політичної реформи. Передусім це стосується статусу Прем’єр-міністра. В нових умовах Глава держави матиме право лише вносити до парламенту (за пропозицією парламентської більшості) подання про призначення керівника Уряду, а також приймати відставку Уряду у разі прийняття ВР резолюції недовіри Кабінету. Таким чином, у системі державної влади посада Прем’єр-міністра перетворюється на одну з найбільш впливових та дієздатних. При цьому в новій політичній моделі збереження існуючого порядку, коли після схвалення програми діяльності КМ України питання про відповідальність Уряду не може розглядатися протягом року, фактично на весь цей період звільняє Прем’єр-міністра та очолюваний ним Уряд від будь-якої політичної відповідальності.
Водночас досвід функціонування інституту державних секретарів та запровадження нової політичної моделі порушують невідкладне питання