12. У сучасних умовах недостатньої політичної структурованості парламенту може виникнути реальна небезпека перетворення Уряду та виконавчої вертикалі в цілому на заручника постійного зіткнення суперечливих інтересів парламентських груп і фракцій. Відповідні обставини визначають необхідність збереження протягом перехідного періоду участі Президента у процедурі призначення керівників “силових” і деяких інших міністерств та центральних органів виконавчої влади. За умов набуття Прем’єр-міністром реальної незалежності від Президента така процедура створює необхідні противаги і водночас забезпечує ефективну реалізацію Президентом України конституційних обов’язків як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

У меморандумі щодо політичної реформи, підписаному лідерами опозиційних політичних сил, передбачається надання Президенту (серед інших функцій) права контролю за дотриманням чинних на території держави законів та Конституції України, представлення інтересів держави у її зовнішніх зв’язках, забезпечення балансу і гармонії влад, здійснення функцій Верховного Головнокомандувача ЗС та гаранта національної безпеки, виконання ним наглядово-контрольних функцій за дотриманням законності та виконання делегованих повноважень через своїх представників на місцях. Такий обсяг функцій та повноважень потребує належного забезпечення відповідними інституційними і правовими механізмами. Загалом на цій основі виникає достатнє підгрунтя для вироблення компромісних рішень щодо нових повноважень Президента, найважливішими з яких є такі:*

надання права Президенту за чітко визначених умов розпускати Верховну Раду України;*

збереження за Президентом посади Голови Ради національної безпеки і оборони України з відповідним уточненням функцій цього координаційного органу;*

збереження повноважень Глави держави щодо призначення і звільнення державних секретарів, начальника Генерального штабу та вищого командування ЗС, інших військових формувань;*

збереження (на перехідний період) повноважень Президента щодо призначення за поданням Прем’єр-міністра керівників міністерств, інших органів виконавчої влади, що забезпечують зовнішньополітичну діяльність та національну безпеку України.

Підсумовуючи, потрібно констатувати, що нині Україна знаходиться на надзвичайно важливому і відповідальному етапі становлення власної політичної системи. Саме на цьому етапі незалежній Українській державі належить остаточно позбутися сутнісних ознак тоталітарного суспільства та зробити вирішальний крок на шляху приєднання до спільноти Європейських демократій.

А. Гальчинський - доктор економічних наук, професор

О. Литвиненко - доктор політичних наук, старший науковий співробітник

В. Паламарчук - кандидат економічних наук

ІІІ. Розвиток ЗМІ як пріоритет у демократизації українського суспільства

Система ЗМІ в Україні та їхня аудиторія: загальні характеристики

1. У сучасному світі плюралістичність та незалежність від державних інституцій системи засобів масової інформації виступає одним з основних критеріїв, своєрідним “лакмусовим папірцем” демократичності суспільства і держави. Українські ЗМІ не є винятком - вони несуть на собі відбиток усіх втрат і надбань, усіх суперечностей процесу розбудови в Україні сучасної європейської демократії.

Нова система засобів масової інформації, орієнтована на загальнодемократичні європейські стандарти функціонування, почала формуватися в Україні наприкінці 1980-х років. Її розвиток відбувався у напрямі переходу від тотального політичного контролю партії-держави за діяльністю кожної медіа-установи до комерціалізації мас-медіа і роботи на засадах ідеологічного плюралізму та в умовах ринкової економіки. Така трансформація вимагала зміни багатьох правил професійної діяльності, характерних для радянської журналістики, опанування керівництвом ЗМІ навичок медіа-менеджменту, що, до речі, призвело до істотного кадрового оновлення журналістського цеху.

Водночас відбувався надзвичайно складний і суперечливий процес формування автономного медіа-простору, незалежного від медіа-простору колишніх сусідів по СРСР, насамперед Російської Федерації. Саме створення національного інформаційного простору стало чи не найбільш важливим чинником, що визначав особливості діяльності ЗМІ незалежної України, їхньої взаємодії з іншими суспільними інститутами і суспільством в цілому.

2. Протягом 1990-х років вітчизняний медіа-простір набув рис цілісного утворення, сформувалися і багато у чому відповідають загальноєвропейським нормам його інституційна, нормативно-правова, змістовна складові, відбулося становлення вітчизняного медіа-ринку.

Окреслюючи основні проблеми та перспективи подальшого розвитку українських ЗМІ, виділимо провідні тенденції останніх років з поглядів інфраструктурно-економічного, соціокультурного, соціально-політичного, у контексті сприйняття ЗМІ громадською думкою, а також значущості того чи іншого проблемного питання для загального процесу демократизації українського суспільства.

Нині найважливішою цінністю виступає незалежність ЗМІ від держави. Необхідною (але не достатньою) умовою є наявність відповідного економічного підґрунтя цієї незалежності. З цього погляду тенденції розвитку вітчизняного медіа-ринку після кризи 1998 року слід оцінити як доволі оптимістичні. Так, за 2002 рік обсяг рекламних надходжень у ЗМІ збільшився порівняно з 2001 роком понад у півтора разу. По окремим сегментам медіа-ринку загальний обсяг рекламних надходжень збільшився за рік для телебачення з 398 до 683 млн дол., для преси - з 70 до 105 млн дол., для радіо - з 26 до 35 млн дол. Протягом 2003 року очікується загальне зростання рекламних надходжень до ЗМІ на 30 % порівняно з 2002 роком.

Слід відзначити істотне збільшення кількості реально діючих друкованих видань, жанрове урізноманітнення сегмента друкованих ЗМІ. Збільшується, хоча і доволі повільними темпами, кількість комерційно успішних видань, причому не лише у розважальному, а й у громадсько-політичному сегменті ринку ЗМІ. Спостерігається намагання ЗМІ якомога ефективніше реагувати на нові запити аудиторії, проводити кваліфіковану маркетингову політику, відбувається загальне підвищення якісного рівня українського медіа-менеджменту.

У сфері електронних ЗМІ відбувається стійкий технологічний і творчий розвиток українських телеканалів, дедалі якіснішою і різноманітнішою стає їхня продукція. За три роки з одного до восьми збільшилася кількість вітчизняних телевізійних компаній, що здійснюють мовлення через супутник. Між провідними загальноукраїнськими телеканалами досягнуто консенсус стосовно здійснення об’єктивного вимірювання рейтингів телеканалів, що