До речі, і сучасна європейська модель ЗМІ не спроможна запобігти конфліктам журналістів із органами влади, бізнесом, іншими суспільним інституціями, що виникають на ґрунті боротьби за реалізацію прав і свобод громадян, забезпечення функціонування демократії. Про це, зокрема, свідчать загальноіталійський страйк-протест журналістів, який відбувся 10 червня 2003 року, заяви польських журналістів про утиски ЗМІ у Польщі тощо. Проте у розвинених демократіях існують законодавчо визначені, відпрацьовані й перевірені часом механізми та процедури розв’язання цих суперечок, уникнення негативних сценаріїв розвитку конфліктів.

6. Нині пріоритетним напрямом поліпшення ситуації у медіа-сфері України повинно стати посилення ролі структур громадянського суспільства. Саме громадськість та її об’єднання, а не органи державної влади та місцевого самоврядування чи бізнес-політичні угруповання мають виступати основним контролером і контрагентом засобів масової інформації.

Слід наголосити передусім на практичній реалізації основних положень Закону України “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”, створення реально діючого громадського радіо і телебачення, спираючись на досвід провідних європейських демократичних країн.

Водночас потребує розширення поле парламентського та громадського контролю за взаємовідносинами між ЗМІ та органами державної влади і місцевого самоврядування, між журналістськими колективами та власниками ЗМІ. Зокрема заслуговує на підтримку пропозиція Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації про запровадження інституту Уповноваженого ВР України з питань свободи слова, до повноважень якого входив би нагляд за дотриманням законності у правових конфліктах, пов’язаних з професійною діяльністю працівників ЗМІ. Разом з тим за створення нових інституцій у інформаційній сфері необхідно враховувати сумний досвід Ради з питань інформаційної політики при Президентові України, яка була створена Указом Президента, але донині не зібралася жодного разу. Інша подібна інституція - Міжвідомча рада з питань інформаційної політики і інформаційної безпеки при РНБО України, - яка відповідно до положення про неї повинна збиратися за потребою, але не рідше одного разу на квартал, за півтора роки існування засідала лише двічі.

Саме журналістська та наукова громадськість мають виступити основним суб’єктом вивчення практики юридичних суперечок у медіа-сфері, узагальнення правового досвіду з метою надання чіткої правової консультативної допомоги працівникам ЗМІ, співробітникам судових і правоохоронних органів, органів прокуратури тощо.

Вкрай неоднозначним питанням діяльності інституту вітчизняного медіа-права залишається практика позовів про дифамацію з виставленням надмірних сум відшкодування до співробітників ЗМІ. У цьому напрямі бажаною була б організація, відповідно до рекомендацій Ради Європи, ознайомлення суддів у всіх судах, де слухаються справи про знеславлення, з практикою та базовими принципами Європейського Суду з прав людини, а також усвідомлення суддями необхідності дотримання пропорційності розміру відшкодувань завданим збиткам та фінансовій спроможності органу ЗМІ або журналіста-відповідача. На думку фахівців РЄ, встановлення верхньої планки обмеження на суми для відшкодування за позовами про дифамацію можуть дати певний ефект лише у найближчій перспективі.

Важливою проблемою сучасної практики української преси залишається юридична невпорядкованість відносин між власниками ЗМІ та журналістськими колективами. За поодинокими винятками ці відносини фактично ігнорують чинне трудове законодавство, журналісти цілковито залежать від волі власника, який часто-густо і визначає редакційну політику видання, приймає волюнтаристські кадрові рішення. У даному напрямі вагомим засобом подолання згаданих суперечностей має стати посилення рівня корпоративної самоорганізації журналістів, розвиток журналістських профспілок, посилення дієвості як Національної спілки журналістів України, так і незалежних медіа-профспілок. Саме професійні об’єднання журналістів мають виробити відповідні стандарти як відносин з власниками, так і всередині журналістських колективів (між редакторами і журналістами), професійної поведінки, відігравати роль першої інстанції захисту професійних прав працівників ЗМІ, здійснювати контроль за дієвістю профспілкового законодавства у галузі.

7. Важливим чинником посилення незалежності українських ЗМІ, як зазначалося вище, є подальше поліп-шення їхнього економічного становища.

Незважаючи на певні зміни на краще протягом останніх чотирьох років, пов’язані із загальною позитивною динамікою розвитку економіки України, забезпечення прибутковості значної частини вітчизняних ЗМІ досі залишається проблематичним.

Причиною цього є вже згадані вище низька платоспроможність населення і вузький рекламний ринок. Разом з тим відповідні законодавчі зміни у медіа-сегменті вітчизняного законодавства незалежно від загальної економічної ситуації можуть сприяти поліпшенню економічного становища ЗМІ.

Насамперед йдеться про внесення відповідних змін до Закону України “Про рекламу”, спрямованих на збільшення рекламних надходжень до ЗМІ, оптимізацію податкового законодавства.

Також слушними є пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розширення дозволеної законодавством норми присутності іноземного капіталу у статутних фондах інформаційних агентств та телекомпаній з 30 до 35 %.

Також реальними заходами щодо зміцнення економічної незалежності ЗМІ можуть стати запровадження системи пільгового кредитування для створення нових ЗМІ, заснування спеціальної фінансової інституції - Банку розвитку української преси.

Істотним гальмом розвитку вітчизняного медіа-ринку за-лишається фактична відсутність як державних, так і недержавних загальноукраїнських мереж розповсюдження ЗМІ, розвиток яких доцільно віднести до однієї з цілей регуляторної політики держави.

Значущим правовим інструментом сприяння розвитку медіа-ринку має стати також застосування антимонопольного законодавства у сфері електронних і друкованих ЗМІ як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях з огляду на їх можливу монополізацію обмеженою кількістю бізнес-політичних угруповань.

Це не лише не сприятиме становленню медіа-ринку, а й ускладнить ситуацію з забезпеченням конституційних прав громадян України, підвищить небезпеку маніпулювання громадською думкою в інтересах обмеженого кола осіб. У цьому контексті, окрім необхідності активізації діяльності Антимонопольного комітету, слід запровадити цілеспрямовану політику розвитку ЗМІ територіальних громад, зокрема муніципальних ЗМІ.

8. Важливим аспектом подальшої