Маловідомою до сьогодні є історія УПА. Ще до початку війни з Німеччиною організація ОУН поділяються на 2 фракції: ОУН під керівництвом Степана Бандери (бандерівці) та ОУН під керівництвом Андрія Мельника (мельниківці). Члени організації С.Бандери (ОУН-Б) були прихильниками революційної боротьби за визволення України силами власного народу, без орієнтації на Німеччину та інші держави. До цього їх привело розчарування політикою Гітлера, і особли-во - щодо Карпатської України. Метою ОУН-Б було скористатися знесиленням ворогів (СРСР і Німеччина) для п будови соборної держави.

Мельниківці (ОУН-М) були схильні до боротьби проти СРСР спільно з Німеччиною. Боротьба за лідерство між цими двома фракціями завдала певної шкоди українській незалежності. Напередодні нападу на СРСР у німецькій армії з числа українців, що проживали на зайнятих німцями територіях, було сформоване українське збройне з'єднання близько 600 чоловік (підрозділи „Нахтігаль" та „Роланд"). Німці їх вико-ристовували в деверсійних цілях проти СРСР. ОУН-Б спо-дівалася, що вони стануть основою майбутньої української армії. Проте німці цього не допустили, а використовували ці підрозділи у своїх цілях. А тому ОУН-Б, переорієнтувавши частину бійців „Нахтігаль” без узгодження з Берліном ЗО червня 1941 р. захопили м.Львів і проголосили акт про віднов-лення Української держави. Німці агресивно відреагували на це. Було зварені товано і відправлено у концтабір до Німеч-чини С.Бандеру і його однодумців, близько 40 провідних членів ОУН гестапівці розстріляли Незважаючи на це, ОУН без згоди німців на захоплених фашистами територіях починає створювати адміністрації з національне свідомих українців; нерідко в селах відкривали-ся українські школи, церкви тощо. З'являються в цей час і перші партизанські загони українських націоналістів на Поліссі, Волині. У кінці 1941 р. з цих загонів формується нерегулярна військова частина „Поліська Січ" (керівник Та-рас Бульба-Боровець). За непідкорення німцям останні роб-лять спробу .Поліську Січ" розформувати. З цього моменту військове формування поповнюється новими членами ОУН, подується в ліси і стає на шлях партизанської боротьби з німцями та більшовиками Наприкінці 1942 р. всі загони ОУН і підрозділи Т.Бо-ровця об'єднуються в УПА. Головнокомандуючим розши-рених сил УПА стає український офіцер Роман Шухевич. УПА поділяється на чотири групи: Північ, Захід, Південь, Схід, які діяли майже у всіх регіонах України. Бойовою оди-ницею УПА був курінь, який мав 3-4 сотні по 130-200 бійців кожна. В апогеї своєї сили /кінець 1943 - початок 1944 рр./ чисельність УПА за деякими даними сягала 40 тис. чоловік. У порівнянні з іншими підпільними рухами окупованої німцями Європи, УПА була унікальна тим, що практично не отримувала чужоземної допомоги, їй допомагало насе-лення, а особливо Західної України.

Озброєння вояків УПА було частіше всього трофейним: німецьким, польським, залишеним російськими бійцями під час відступу. Нове поповнення УПА отримувало військову підготовку у трьох підпільних військових школах: школі офіцерів /старшин/ у Великих Мостах, підофіцерів /підстар-ший/ у Клевані /Волинь/ та Поморянах /Галичина/. Крім цього па Волині, Поділлі діяли різні військові курси. На північному заході України, у лісах, проводилися тренуван-ня, навчання збройних груп. З серпня 1943 р. у складі УПА діяли невеликі інтерна-ціональні загони воїнів /італійці, румуни, німці, угорці та інш./, що дизертирували зі своїх армій. З лютого 1943 р. УПА активізує спою боротьбу як проти радянських парт-изан, так і проти німців. Праги німців ця боротьба стає де-далі сильнішою. УПА звільняє військовополонених з та-борів /Луцьк, Ковель, Ківерці/, українських в'язнів з німець-ких тюрем /Дубно, Луцьк, Ковель/ , захоплює завод боєп-рипасів в Оржеві, продовольство, що відправлялося до Німеччини тощо. Як і радянські партизанські загони, заго-ни УПА практикували рейди по тилах німців, влаштування засідок, диверсій, наскоків тощо. Були випадки, коли такі дії проти німців координувалися партизанами. У квітні 1943р. воякам УПА вдалося звільнити від німців багато Районів Волині. Проти УПА була кинута дивізія, що скла-Далася з одного німецького полку СС і двох угорських полків. Загони УПА діяли на Поділлі, Київщині та інших регіонах України, мали розгалужену систему своїх підпільних формувань: осередків, самооборонних кущових відділів. Крім бойових дій, вони вели широку політико-про-пагандиську роботу серед населення, закликали до бороть-би з ворогами українського народу, до його об'єднання в соборну українську державу. Через формування УПА прой-шли школу боротьби близько 700 тис. добровольців. Разом з тим, УПА виступала не тільки проти фашистів та більшовиків, а й допускала певні конфлікти з поляками на змішаних україно-польських землях Волині, Поліссі, Холмщини. Мала місце кривава боротьба УПА з підпільною польською націоналістичною організацією -Армією Крайовою. Остання прагнула зберегти контроль над українськими землями, що входили до Польської дер-жави. Спровокована бойня між загонами УПА і Армії Крайо-вої стала джерелом ненависті між українським та польським населенням. Відбувалися і сутички між УПА та партизан-ськими загонами, які воювали проти спільного ворога -гітлерівців. Мали місце сутички УПА із частинами Черво-ної Армії. Гинули ні в чому не винні люди. Так, 29 лютого 1944р. при виїзді до військ одним із загонів УПА був важь поранений командуючий 1-м Українським фронтом генерал армії Ватутін М.Ф., війська якого звільнили столиц України та блискавично провели в лютому Корсунь-Шевченківську операцію. Від цього поранення Ватутін згодом помер у військовому шпиталі м.Києва. Великих людських, моральних і матеріальних втрат зазнав український народ в період післявоєнної боротьби з військами державної безпеки і МВС СРСР, які точилася до 1951 року.Зараз, у спробах переосмислення історії ,