процвітали ці міста, але у II ст. до н. е. перед ними почали виникати значні труднощі. Загострювалися соціальні сутички між міською верхівкою й нижчими верствами населення, що головним чином складалися з колишніх рабів. Нові напади кочовиків порушували старі взаємини зі скіфами. Дешеве єгипетське зерно підірвало життєво важливу торгівлю збіжжям. Зміцнення Риму порушило політичну рівновагу в еллінському світі. Майже ціле століття тримався Пантікапей із сусідніми містами, об'єднаними династією Спартокидів у так зване Боспорське царство. Але у 68 р. до н. е. Рим завдає поразки цареві Мітрідату IV — останньому з династії Спартокидів — і оволодіває Чорноморським узбережжям. Римське панування певною мірою повернуло грецьким містам на українському узбережжі економічну й політичну стабільність. Проте на початку нашої ери, з посиленням нападів варварів і послабленням здатності Риму протистояти їм, існувати причорноморським містам лишалося недовго. У 270 р. н. е. вони зазнають нищівного удару готів, а через 100 років їх цілком знищують гунни.
Якщо окинути поглядом розвиток людського життя на території України початку 1 ст. н. е., то належало б виділити три окремих типи суспільства, що сформувалися у трьох різних географічних зонах. Лісисті рівнини півночі та північного заходу населяли землероби. Захищене від нападників лісами та болотами, це найдавніше населення краю не знало політичної організації, було слабким у воєнному відношенні та культурно відсталим. Але як і інші селяни, ці землероби вирізнялися надзвичайною витривалістю: завойовники не раз приходили і зникали, а вони й далі чіпко трималися землі, що їх годувала. Кочовики неподільно панували на широких просторах степу. Намагаючись захопити якнайбільше території, ці прибульці зі сходу створили на території України перші великі політичні об'єднання. Сприйнятливі до культурних впливів іззовні, вони встановили контакти з великими центрами цивілізації. Проте кочові племена люто ворогували між собою, не раз руйнуючи у постійних пошуках пасовиськ і здобичі політичні структури, створені іншими. Нарешті, на півдні, на вузькій смузі Чорноморського узбережжя розвинули міську цивілізацію греки. І хоч торгівлею, ремеслами, школами, широкими контактами ці міста прискорювали культурний розвиток неосяжної української периферії, вони були тільки ще одною гілкою Стародавньої Греції і аж ніяк не органічною частиною українського середовища.
3. Етапи заселення українських земель
Сліди перебування перших поселенців кам’яного віку - палеоліту - на землях теперішньої України виявлені на Закарпатті, Середньому Дністрі, поблизу Житомира, на Донеччині та в Криму. Неподалік селища Королево, що на Закарпатті, на високому березі Тиси на глибині до 12 м від поверхні в товщі грунту виявлено 15 культурних шарів палеолітичної доби. В найнижчому шарі знайдено знаряддя, яким близько 1 мільйона років. Це одне з найдавніших місцезнаходжень прадавніх людей у Європі.
Сліди перебування перших поселенців кам’яного віку, який ще називається палеолітом, на землях теперішньої України виявлені на Закарпатті, Середньому Дністрі, поблизу Житомира, на Донеччині та в Криму. Неподалік селища Королево, що на Закарпатті, на високому березі Тиси на глибині до 12 м від поверхні в товщі грунту виявлено 15 культурних шарів палеолітичної доби. В найнижчому шарі знайдено знаряддя, яким близько 1 мільйона років. Це одне з найдавніших місцезнаходжень прадавніх людей у Європі.
Приблизно 150 тис. років тому, в період середнього палеоліту, який в археології ще називається мустьєрською добою, наприкінці другого зледеніння на території сучасної України з'являються люди нового фізичного типу — палеоантропи (давні люди) або неандертальці. Вони були кремезними, невисокими на зріст (150—160 см), помітно сутулими, з масивною головою, великою нижньою щелепою і скошеним чолом, мали пряму ходу і сильно розвинені м'язи. Об'єм головного мозку неандертальця був близько 1400 см3.
Неандертальці полювали на мамонтів, бізонів, шерстистих носорогів, північних оленів тощо. То був дуже холодний період в історії Землі – кінець Рісського зледеніння (його ще називають Дніпровським). Холодний клімат змушував людей користуватися вогнем, який вони, мабуть, вже вміли штучно добувати, і заселяти печери. Там, де не було придатних для життя печер, неандертальці робили штучні житла у довготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік. Вони виготовляли крем'яні і кам'яні знаряддя, мисливську зброю, крем'яні вістря на списи, ножі, шкребла, а також одяг зі шкір.
Населення в мустьєрську добу значно зросло, неандертальці розселилися майже по всій території України. Відомо понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині і Подесенні, в Наддністрянщині, Прикарпатті та Закарпатті, на Західному Поділлі та Донеччині. У Криму в скельних сховищах знайдені найдавніші в Україні поховання людей: померлого неандертальці ховали у скорченому положенні (лежачи на боці), обкладали кістками тварин, що говорить про виникнення в той час якихось початкових форм первісних релігійних уявлень і вірувань.
Унікальні археологічні дослідження проведено на берегах Дністра у Чернівецькій області, де на поселенні мустьєрської доби поблизу села Молодово знайдено перші в Європі тривалі наземні житла віком 44 тис. років. Вони споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались зверху шкірами. Житла обігрівались й освітлювались вогнищами, біля яких люди майстрували знаряддя, обробляли шкіри. Всередині жител і поблизу них археологи виявили багато крем'яних і кам'яних знарядь, а також предметів, що свідчать про появу тут найдавнішого мистецтва: кістки, різьблені геометричним орнаментом, зображенням тварин і людей, а також розмальовані чорною та червоною фарбами.
Період пізнього палеоліту, що тривав від 40/35 тисячоліття до н.е. до 10 тис. до н.е., ознаменував собою появу людини сучасного типу. Цей період припадає, в основному, на час вюрмського (або валдайського) зледеніння.