Перші заходи украінізації мали на меті розширити сферу вживання українськоі мови на Полтавщині. Цей процес відбувався під контолем компартійних і державних інституцій. На Полтавщіні, де українці становили близько 96 відсотків населення, українізація, здавалося б, мала проходити успішно. Та фактори гальмування українізації, властиві республіці в цілому, діяли, зрозумило, і на Полтавщіні.Українізація виявилася матеріально і фінансово необгрунтованою. Все ж, незважаючи на справді неймовірні труднощі, втілення в життя ідеї українізації дало певні результати.

У другій половині 20-х років переслідування ”націонал-ухильників” та “буржуазних націоналістів” набрали запеклого характеру.Формально влада зосереджувалася в руках Рад. Визначальний вплив на характер роботи Рад мали більшовики, вони становили три четверті депутатів Полтавської міської Ради. Вибори до Рад не були загальними.У 1926-1927 році у Полтаві права голосу було позбавлено 9,8% потенційних виборців.

У 20-і роки в республіці, а отже, й на Полтавщіні, ліквідовувалвсь неписьменьсть, зростала кількість шкіл і учнів, удосконалювалась система вищої та середньої освіти,підвищувався загальний освітній рівень населення. У Полтаві в 20-х роках працювало багато учених. Центрами духовного збагачення були бібліотеки міста. На 1925 рік у Полтаві діяло 13 книгозбірень усіх типів. Маленьких читачів обслуговувала дитяча бібліотека міста.На цей час у місті було засновано музично-драматичний театр ім. Гоголя. В1926 р. відбувся перший концерт капели бандуристів, створеною групою співаків-аматорів наприкінці 1924 р. Особливою подією в житті міста стало відкритя 10 червня 1927 р. радіотрансляційної станції, в системі якої запрацювало 809 радіоточок.

Отже , у другій половині 20-х років Полтава була не лише адміністративним, господарським, а й культурно-освітнім центром: мала розгалужену систему навчальних закладів, бібліотеки, музеї, театри, а головне хороші кадри у сферах науки і культури.

Період Радянської модернізації країни.

Наприкінці 20-х років політичне керівництво СРСР на чолі зі Сталіним, остаточно відмовившись від непу, взяло курс на створення адміністративно- командної сисстеми. Розвиток народного господарства, починаючи з 1928р., визначився п’ятиріними планами, які диктували єкономічні показники для республіки, області, міста, району. Перший пятирічний план, складений для Полтавского округу та міста Полтава враховував особливості попереднього розвитку народного господарства краю.

У відповідності до планових накреслень у 1928-1929 роках у Полтаві стали до ладу панчішна фабрика. Одним з найбільших підприємств харчової індустрії в Україні став утворений у 1929 р. Полтавський мясокомбінат. У липні 1931р. стала до ладу Полтавська фабрика медичних термометрів. За 1928-1932р. численість робітників зросла у Полтаві у 2,2 рази. Нові промислові робітники мали низьку виробничу кваліфікацію. Низька заробітна плата, погані умови праці, нехтування технікою безпеки, породжували велику плинність кадрів, та незважаючи на ці недоліки, промисловий потенціал зростав. У період другої і перших років третьої пятирічок головна увага приділялася реконструкції вже діючих фабрик та заводів та освоенню встановленого устаткування. У звязку з цим безперервне нарощування капіталовкладень у промисловість міста, яке було характерне для кінця 20-х - першої половини30-х р., поступово пішло на спад.Найбільшою новобудовою середини 30-х років стала бавовнопрядильна фабрика.

З осені 1935р. в Полтаві, як і в цілому по СРСР, стали пропагувати стаханівський рух. Стаханівський рух дав короткочасний ефект. У 1935 – 1937 роках спостерігався середньорічний приріст на промислових підприємствах міста до10%.т Завдяки зусиллям полтавців їх рідне місто вже в довоєнні роки перетворилося у важливий центр харчової і легкої індустрії України.

Встановлення в кінці 20-х на початку 30-х років сталінського авторитарного режиму внесло значні зміни у політичну систему суспільства. Полтавська міскрада мало що вирішувала самостійно.Скасування непу і утвердження антиринкового господарського механізму негативно позначилося на житєвому рівні трудящих.

У кінці 1938 р. мережа торговельних закладів Полтави мала 1268 одиниць. Основну роль у реалізації товарів відіграла споживча кооперація. Особливо напружене становище з продовольством у місті сталося в 1932-1933 р. Робітники на день отримували 300 грамів хліба, службовці 200 грамів. Зовсім іншим становище було номанклатурних партійно-державних працівників. Вони забеспечувались продовольсвом у спеціальних розподільниках. Під час голодомору 1932-1933 р. Полтава бачила тисячи вмираючих селян, що добрели до міста в пошуках хліба, але нічого тут не знаходили. З великим полегшенням зустріли трудящі міста скасування в 1935 році карткової системи і переходу до нормальної роздрібної торгівлі.

Під час здійснення індустріалізації першочергова увага приділялась будівництву споруд пролмислово-виробничого призначення, а не житла. У роки другої і третьої п’ятирічок житлове будівництво в Полтаві набуло плановогу характеру. Перший генеральний план реконструкції Полтави був розробленний у 1934 – 1935 роках (автор - інженер-архітектор А.І. Станіславський). Інтенсивна забудова велась на колишніх околицях міста – на Павленках, Юрівці, Ліску. Незважаючи на інтенсивне будівництво, 30-ті роки майже не залишили в місті пам’яток архітектури. У 1932-1933 роках були зруйновані чудові пам’ятки українського барокко – Вознесенська і Стрітенська церкви. Справжнім святотатством стало зруйнування в 1936 році Успенської церкви.

Помітну роль у побуті та культурному дозвіллі полтавців відігравали радіо та кіно. У Полтаві діяло два звукових кінотеатри – ім. Короленка та “КІМ”. Хоча й повільно, але йшла і телефонізація.

Гостра потреба у кваліфікованих кадрах для народного господарства обумовила необхідність відкриття у місті ряду нових вищих і середніх спеціальних закладів. 1929 року був відкритий сільськогосподарський інститут. У 1930 році на базі Полтавської зоотехнічної дослідної станції відкрито Всесоюзний науково-дослідний інститут свинарства.

Надто суперечно відбувався розвиток культури в місті. У